1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

„Хочу і все!..” - Земля в ілюмінаторі

9 травня 2009 р.

Квитки на потяг чи на літак завжди ліпше замовляти заздалегідь. Поквапитися варто й коли ви плануєте здійснити подорож у космос. Ні, не тому, що в ракеті може не залишитися вільних місць, а щоб було на чому летіти.

https://p.dw.com/p/Hmo1
Фото: picture-alliance/dpa

За півстоліття в чорному просторі навколо блакитної планети побувало майже 500 людей - космонавтів, астронавтів, тайконавтів. Переважно – з науковою метою, однак на борту деяких космічних апаратів знайшлося місце й для туристів. Це задоволення обійшлося кожному з них у десятки мільйонів доларів.

Дрібниця порівняно з мільярдами, що їх на розвиток цієї галузі витрачають національні аерокосмічні агентства. На думку експертів, „чорні діри” в державних бюджетах можна було б принаймні частково латати за рахунок комерційних орбітальних польотів. Фабіан Елінгсфельд, фахівець консалтингової фірми Price Systems:

„Космічний туризм сьогодні не функціонує, бо не існує відносно дешевих і, головне, надійних транспортних засобів для таких подорожей. Хоч останні моніторинги ринку показали: ситуація визріла, попит є, але придатних ракет поки що немає, ось у чому проблема.”

Три незабутні хвилини

Frankreich Deutschland Weltraumtourismus Astrium EADS
Фото: AP

Прототипів розроблено чимало. Одну з моделей можна оглянути в Бремені, у цехах компанії Astrium - дочірнього підприємства Європейського аерокосмічного та оборонного концерну. Інженер Матіас Шпуде:

„Кабіна дуже простора. Пасажирам ніщо не повинно заважати насолоджуватися станом невагомості. У космольоті, на відміну від літака, ілюмінатори є не тільки з боків, а й нагорі та знизу. Чотири сидіння розташовані впоперек напрямку руху. За пришвидшення крісла обертатимуться, щоб нетреновані люди легше витримували великі фізичні перевантаження.”

У схожому на приватний джет ракетоплані туристів доставлятимуть на висоту 100 кілометрів. Звідси, за офіційним визначенням, й розпочинається те, що називають „космосом”. Але кружляти орбітою програмою не передбачено: сягнувши максимального пункту, літальний апарат відразу прямуватиме, точніше падатиме назад.

Три хвилини буде в пасажирів, аби поплавати в невагомості, помилуватися Землею й на власні очі переконатися, що вона справді кругла. Щоправда, цілу планету з такої відносно невеликої відстані не побачиш. Утім, і це видовище варте того, щоб заплатити 150-200 тисяч доларів. Принаймні, якщо вірити словам Майка Мелвіла, пілота, який 2004-го вивів на суборбітальну траєкторію SpaceShipOne - крилатий корабель, що уперше в історії космонавтики належав не національному агентству, а приватній фірмі:

„Це було мало не релігійне переживання. Я навіть бачив лімб Землі. Й велику ділянку узбережжя від островів, що поблизу Лос-Анджелеса, до самого Сан-Дієго. З висоти 100 кілометрів відкривається фантастична, неймовірна панорама!”

SpaceShipOne
Фото: AP

Злетіти, щоб м’яко впасти

Майкл Мелвіл тричі випробовував SpaceShipOne. Старт відбувався не з землі, а з повітря. Літак-носій підіймав космоплан на 15 кілометрову висоту. Там він відділявся, кілька секунд перебував у вільному падінні, після чого пілот умикав реактивні двигуни. Із швидкістю втричі більшою за швидкість звуку човник майже вертикально простував угору.

Палива вистачало, щоб набрати висоту 100-110 кілометрів. Потім двигуни зупинялися, апарат починав падати й невдовзі „зіштовхувався” із земною атмосферою. У цей найважливіший момент крила розверталися на 90 градусів, аби зменшити площу тертя, бо інакше вони могли б згоріти. Конструктор і дизайнер космоплана Берт Рутен:

„Ми вперше створили апарат, який без проблем повертається з космосу на Землю. Звести ризик для пасажирів до мінімуму – зрештою найголовніше.”

Для широкого загалу

„Космічний корабель номер один” тричі вдало приземлявся в каліфорнійській пустелі. Відтоді минуло п’ять років. SpaceShipOne завершив свій шлях як експонат Національного музею космосу та авіації у Вашингтоні. Не більше того. Але це не означає, що британська фірма Virgin Galactic розпрощалася з ідеєю комерційних польотів, навпаки. Віце-президент компанії Алекс Тай:

„2004-го в космос літав прототип. Нашим завданням було сконструювати технічно досконаліший, ще надійніший ракетоплан, який можна було б запускати щодня. SpaceShipTwo відповідає всім цим вимогам. До того ж він більший за попередника. У новому лайнері спокійно розмістяться шість пасажирів та два пілоти. Це дуже важливо, бо що більше місць, то швидше окуповуватиметься проект, і це дозволить нам знижувати ціни. 200 тисяч доларів - сума, яка не стане перепоною для бізнесменів, банкірів чи зірок Голівуду, але ми прагнемо, щоб у космос літали тисячі людей, а не тільки „вершки суспільства”.”

Криза й тут завадила

„Це була доленосна зустріч. На сафарі в Африці я познайомилася з власником компанії Virgin Galactic. Ричард Бренсон так натхненно розписував, що туристи бачитимуть в ілюмінаторах, що я готова була сісти в ракету тієї самої хвилини. Наче дитина: хочу і все! Гроші вже не відігравали жодної ролі. Бренсон по мобільному зателефонував на свою фірму, й мене відразу занесли до списку кандидатів. Я одна з понад 200 щасливців, що вже забронювали місце на SpaceShipTwo.”

Sonja Rohde erste deutsche Frau im All
Фото: picture-alliance/ dpa

Крім тридцятирічної підприємиці Соні Роде, до кола обраних належать іще четверо відчайдушних і також далеко не бідних громадян Німеччини. За даними Virgin Galactic, загалом у світі виявилося понад 80 тисяч тих, хто воліє полетіти на „Космічному кораблі номер два”. Та, як відомо, палке бажання часто без сліду зникає, коли справа доходить до передоплати. Кристоф Бернер, керівник мюнхенського турбюро „Дизайн-подорожі” – ексклюзивного дистриб’ютора британської фірми на німецькому ринкові:

„Усі клієнти, що внесли задаток, зробили це ще до рецесії. Останній договір ми уклали влітку 2008-го. Немає сумнівів, як тільки економічна ситуація поліпшиться, й SpaceShipTwo зробить кілька рейсів, розголос буде такий, що від охочих не буде відбою...”

Космодроми для здійснення мрій

Оптимізм туроператора ґрунтується на тому, що випробувальні польоти мають ось-ось розпочатися, а перший пасажирський заплановано на осінь цього року. „Поки що, - зауважує маркетолог Фабіан Елінгсфельд:

„2004-го всі виходили з того, що ера комерційної космонавтики настане щонайпізніше 2008-го року. Як ми бачимо, більшість багатообіцяльних проектів луснула задовго до цього терміну. Хто одного разу обпікся, навряд чи вдруге вкладатиме гроші у надзвичайно ризикований бізнес. А без достатньої кількості клієнтів, без мільйонних інвестицій приватні польоти в космос ніколи не стануть прибутковою справою.”

Попри невтішні прогнози, понад двадцять фірм у цілому світі роблять ставку на комерційне майбутнє космосу. Для стартів за межі атмосфери планують використовувати злітні смуги у Великобританії та в США, на Антильських островах, у Швеції, на французькому узбережжі Середземного моря... Конструктор Асоціації аеронавтів та астронавтів у Тулузі Гарет Сміт:

„Люди хочуть побачити свою Батьківщину з космічної висоти. Японці -Фудзіяму, американці – Рокі Маунтейн і Мексиканську затоку, європейці – Альпи та фіорди Норвегії. І ви, і я – ми всі мріємо про це, чи не так?..”

Автор: Ганна Філіпп/DLF

Редактор: Христина Ніколайчук