1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

«Східне партнерство» - другий шанс для України

7 травня 2009 р.

Східна ініціатива ЄС має більше шансів на успіх, ніж її південний аналог - «Середземноморський союз». Таку думку в інтерв’ю «Німецькій хвилі» висловив експерт берлінського фонду «Наука і політика» Кай-Олаф Ланґ.

https://p.dw.com/p/HlLs

«Східне партнерство» по-суті не є нічим новим. Наповнення цієї ініціативи змістом ще попереду. А реалізовуватимуться поставлені завдання за допомогою старих інструментів, передбачених Європейською політикою добросусідства.

«Двостороння співпраця Україна – ЄС, Молдова – ЄС або Грузія – ЄС і надалі залишаються найважливішим елементом інтеграції. Для України на даному етапі головне – якнайшвидше завершити переговори щодо Угоди про асоціацію з ЄС і оперативно втілювати в життя її положення. Ця угода міститиме багато важливих положень, зокрема створення зони вільної торгівлі і спрощення візового режиму», - каже Кай-Олаф Ланґ.


Нові акценти


Ukraine Ministerpräsident Viktor Janukowitsch in Brüssel Benita Ferrero-Waldner
Віктор Янукович і Беніта Ферреро-Вальднер. Брюссель, вересень 2006 року.Фото: AP

Одним із ключових закидів на адресу Європейської політики добросусідства (ЄПД) із самого початку була її «надмірна універсальність»: до середземноморських країн та східноєвропейських сусідів застосовується той самий підхід. Хоча, як зауважують критики, проблеми регіонів дуже різні. Крім того, у середземноморському регіоні йдеться про країни Африки, а на сході – про європейські країни, які (принаймні теоретично) у майбутньому можуть претендувати на членство в ЄС.

Поява «Середземноморського союзу» 2008 року стала першим регіональним акцентом у відносинах ЄС із сусідами. «Східне партнерство» є логічним продовженням цієї «регіоналізації». Хоча є суттєві відмінності, зауважує Кай-Олаф Ланґ: «Рівень забюрократизованості в межах «Східного партнерства» буде не таким високим як у випадку із середземноморським проектом. Адже «Середземноморський союз» передбачає цілу низку власних інституцій – секретаріат і так далі. У східному проекті вже набагато простіше і практичніше», - каже німецький експерт.

Ще одна особливість «Східного партнерства» – тінь Росії. Вона хоча і не є учасницею нової ініціативи ЄС, але розвивати цей проект без врахування інтересів Москви неможливо, вважає Ланґ. За його словами, зафіксований у декларації про «Східне партнерство» компроміс передбачає відкритість до участі Росії в тих проектах, які напряму стосуються її інтересів.


Розчарування Україною


EU Ukraine Präsident Viktor Juschtschenko bei Jose Manuel Barroso in Brüssel
Віктор Ющенко і Жозе-Мануель Баррозу. Брюссель, квітень 2007 року.Фото: AP

Ще кілька років тому, коли Європейська політика добросусідства щойно розпочала втілюватися, Україну ставили за взірець іншим країнам-сусідам. На Сході в Єврокомісії звертали увагу на успішну співпрацю з ЄС Україною, а на півдні – з Марокко. «Свого часу Берлін вніс комплімент на адресу України за успішну співпрацю в рамках політики сусідства у звіт за підсумками свого головування в ЄС. Але відтоді у Києві повна стагнація, а від України західні партнери вже втомлені. Найближчим часом не варто очікувати якихось позитивних сигналів на адресу України», - зауважує Кай-Олаф Ланґ.

Адже аванси, які видавалися Україні кілька років тому, вже розтрачені, відзначає німецький експерт. Через політичні чвари країна втратила динаміку реформ і, відповідно, європейської інтеграції.

Свого часу Київ був «першопрохідцем» серед східних сусідів ЄС – Україна першою з країн регіону розпочала переговори про Асоціацію, про зону вільної торгівлі, про лібералізацію візового режиму. У перспективі всі ці привілеї мають отримати й інші країни «Східного партнерства», каже Кай-Олаф Ланґ. Тобто, для України, на відміну від інших партнерів, не пропонується нічого нового.


Підтримка Берліна


Але важлива роль Києва може полягати у тому, аби залишатися регіональним лідером у плані зближення з Євросоюзом і давати орієнтири іншим сусідам. Це другий шанс для Києва довести послідовність свого євроінтеграційного курсу.

«Східне партнерство», за словами Ланґа, це не той проект, який передбачає які-небудь солодкі обіцянки. Для України – це нагода відновити довіру європейських партнерів. «Українські політики мають відкинути свій скепсис і проявити ініціативу. Є чимало цікавих пропозицій для співпраці, насамперед в енергетичному секторі. Це і питання енергоефективності, це і можливість брати участь у європейському енергетичному просторі», - наголошує Кай-Олаф Ланґ.

Якщо Україна займе активну позицію у «Східному партнерстві» і візьме на себе значну міру відповідальності за успіх цього проекту, це дозволить заручитися стабільною підтримкою Німеччини. «Нині цей проект серед членів ЄС активно підтримують лише Польща і Німеччина. Цього, м’яко кажучи, недостатньо для того, аби проект мав пріоритетне значення для Європейського союзу. Без підтримки Німеччини ця ініціатива приречена на невдачу. Але я бачу у Берліні відкритість до «Східного партнерства», яка має перерости у більш активну підтримку», - сподівається Кай-Олаф Ланґ.


Автор: Євген Тейзе

Редактор: Наталя Неділько