Саамська – відроджувати мову взялися діти

Часто цей маленький народ ще називають лопарями або лапландцями. Але самі саами ображаються, коли до них звертаються саме так. Таке непорозуміння виникає тому, що про їхню культуру й традиції європейці знають мало. І так склалося, що принаймні в Норвегії саами мало повністю не розчинилися в домінуючій норвезькій культурі.

Сьогодні лише незначна частина саамів веде традиційний спосіб життя, змагаючись з дикою природою і розводячи оленів. 95 відсотків представників цього народу вже давно насолоджуються перевагами цивілізації. Їхній традиційний спосіб життя змінився кілька десятиліть тому. Це мало вирішальні наслідки для корінних жителів регіону.

Втрата саамських традицій

На шляху до заможного життя норвезькі саами багато що втратили, навіть власну мову – саамську. Тронд Тростерюд працює філологом в університеті в Тромсьо: «Тромсьо – це саамський регіон. У прибережних районах ще до 1920-го року спілкувалися саамською. Тепер ця мова має тут лише маргінальне значення. Вона лунає хіба що в університеті». У Норвегії довгий час діяли суворі правила щодо використання мови. В регіонах із саамським населенням вчителі серед іншого мали стежити й за тим, аби саами спілкувалися своєю мовою якомога менше.

Така ситуація була спричинена політичними поглядами. «Це було пов'язано з політикою норвезького соціал-демократичного уряду після Другої світової війни, коли проголосили концепцію побудови країни з високим життєвим рівнем», - пояснює Тесьє Брантенберг, професор етнографії з Музею в Тромсьо. Кілька десятиліть – аж до кінця 60-х – початку 90-х років – у країні дотримувалися саме таких правил. «У Норвегії майбутнього немає місця для розмаїття», - додає Братенберг.

Фатальні наслідки

Питання про саамську ідентичність не відігравало жодного значення. «Бути норвежцем – це було найголовнішим. Багато саамських батьків під тиском відмовлялися розмовляти зі своїми дітьми саамською мовою», - говорить мовознавець Тростерюд. Він звертає увагу на фатальні наслідки такого примусового переведення всіх на норвезьку мову: «Всі саами, які народилися до 1980-го року, є саамськими анальфабетами».

Треба було щось робити, адже ситуація, що виникла, спричинила конфлікт поколінь. Тростерюд веде далі: «Ці діти сьогодні вже дорослі люди, і вони говорять: ми хочемо бути саамами, але не можемо; наші діди й бабусі говорять саамською, наші батьки говорять саамською, але ми не розуміємо жодного слова. Батьки ж ображаються: мовляв, ми пожертвували всім, аби стати хорошими норвежцями, але наші діти тепер цим зовсім не тішаться».

Відродження саамської ідентичності

У 70-х - 80-х роках намітилася тенденція, коли молоді саами захотіли повернути собі все, що втратили. Сюди належать також старі культурні ознаки - такі, як назви населених пунктів, традиційний одяг, але й політичні й суспільні організації, радіо, телебачення і не в останню чергу – власні школи. 1990-го року їхня мрія справдилася. В Каутокейно в норвезькій губернії Фіннмарк, відкрили Вищу саамську школу.

Тим часом у Тромсьо вже працює й початкова школа, де викладання ведеться як норвезькою, так і саамською мовами. Саамські батьки задоволені: «Тепер усе набагато краще. Раніше наші діти були розпорошені по всьому місту. Вони фактично не контактували з іншими саамськими дітьми. Тут вони вчаться тепер у маленьких класах по шість-сім осіб, хоча це їх трошки й ізолює від норвезьких класів».

Дві дев'ятирічні дівчинки пишаються своїм саамським походженням. Вдома вони спілкуються саамською або саамською і норвезькою і в обох мова відчувають себе впевнено.

Автор: Їтка Младкова / Володимир Медяний
Редактор: Тетяна Бондаренко