Лікувальні трави: попит зростає, контролю бракує
8 лютого 2008 р.
П’ятниця. На фірмі «Wernigerode», одній з найбільших у східній Німеччині, звичайний робочий день. Тисячі флакончиків з ліками швидко рухаються стрічкою конвеєра й зникають у пакувальній машині. Директор виробництва Петер Ціммермаєр витягає зі стосу одну коробку:
«Це продукт, вироблений з кінського каштану. Він називається «Aescusan», тобто латинська назва рослини. Це лікувальний препарат. Діючий засіб тут – кінський каштан, що покращує кровообіг.»
Рекордні показники в Європі
Фірма «Wernigerode» спеціалізується саме на рослинних препаратах. В Німеччині в останні роки лікарі й пацієнти дедалі більше віддають перевагу саме природним, а не хімічним лікам. Коли німці приходять в аптеку без рецепту, три чверті запитують спочатку про рослинні препарати. У 2006 році у ФРН було продано таких ліків на два мільярди євро. Це третина від загальної кількості ліків, які можна отримати без рецепту. Відповідно високим є попит на листя, цвіт, коріння. Петер Ціммермаєр:
«У принципі кінські каштани – це найпоширеніший похідний компонент наших ліків. Щороку ми переробляємо від 10 до 15 тонн сухих каштанів. Ми використовуємо їх як для власної продукції, так і для замовників.»
Окрім кінських каштанів фірма «Wernigerode» переробляє ще дюжину інших лікарських рослин, наприклад, п’ять тонн ромашки та тонну листків чебрецю. Загалом німецька фармаіндустрія споживає 45 тисяч тонн рослин на рік. Це рекорд для країн Європи. Але є і зворотний бік медалі.
Потрібні загальні правила
«Ми встановили, що в Німеччині промислово використовуються півтори тисячі видів рослин. Якісь більше, якісь менше. У світі Німеччина посідає третє місці за імпортом, і третє – за експортом рослин», -
каже Уве Шипманн з Федерального відомства з питань захисту природи. Такі як він екологи кажуть про особливу відповідальність Німеччини. Адже природні запаси не безмежні. Великі врожаї та неконтрольована торгівля загрожують близько 4000 тисячам видів рослин у світі. У Європі під загрозою вимирання близько 150 видів. Первоцвіт або росичка – обидві рослини суворо охороняються в Німеччині, але в Іспанії чи в Південно-Східній Європі їх збирають безконтрольно. Шипманн:
«Ми знаємо, що в Південній Європі, наприклад, у Румунії під загрозою опинилася арніка. Треба сказати, що в Німеччині лікарські рослини збирають організовано. З економічних причин. Скажімо, арніку тут збирати було б дуже дорого. А на Балканах це реально, там це працює.»
Уже десять років Федеральне відомство з питань захисту природи співпрацює зі Всесвітнім фондом дикої природи в розробці загальної концепції захисту лікарських рослин. Не всі такі рослини можна вирощувати в промислових умовах. Уве Шипманн:
«Наприклад, рослина з Намібії, яку в Німеччині називають «чортів кіготь». У нас ця рослина використовується як засіб проти ревматизму. В Африці її збирають бушмени. Наші дослідження показали, що приблизно десять тисяч родин бушменів залежать від їхнього збору. Виникла ідея займатися цим професійно. Якщо це робитимуть професійні компанії, тоді без грошей залишаться тисячі родин, які займаються цим зараз.»
Натомість Шипманн пропонує контролювати на місці стихійних збирачів лікарських рослин і стежити за тим, щоб вони обережно ставилися до природи. У Німеччині цей метод давно практикує постачальник лікарських рослин Мартін Бауер. У Намібії його фірма влаштовує курси, на яких місцевим збирачам розказують, як збирати врожай «чортового кігтя» так, щоб рослина не загинула. Споживачі за це вдячні, каже Гельмут Буркгарт, керівник відділу контролю за якістю фірми Wernigerode:
«Ми зобов’язані контролювати наших постачальників. Вони надають нам сертифікати й ми повинні їм вірити, що все нормально. Якби ми дізналися, що від наших закупівель під загрозою знищення опинився той чи інший вид рослини, ми б відмовилися від цієї рослини. Такі були б наслідки.»
Зараз Всесвітній фонд дикої природи випробовує міжнародні правила для стихійного збирання рослин ще в десятьох проектах.
За матеріалами кореспондентів