“Кібер-малята”
8 липня 2007 р.
Дитячий садок під назвою “Кібер-малята” виглядає як звичайний дошкільний заклад. Дітлахи та вихователі малюють картини акварельними фарбами. Але за усім, що відбувається тут спостерігає маленька камера, що розташована в одному з кутків кімнати. Таких камер тут три.
“Коли я відкривала цей дитячий садок я подумала: чому б не поставити там камери і не надати батькам можливість дивитися, що їхні діти роблять протягом дня. За допомогою цього мій садочок буде дуже відрізнятися від інших садочків.”
Говорить Ніна Озолс, якій належить ідея створення садочка “Кібер-малята”. Вона започаткувала нову тенденцію у дитячих закладах, а саме моду на встановлення вебкамер. Свого часу Ніна Озолс отримала освіту у комп'ютерній галузі. Але поштовхом до створення веб-дитсадка було інше. Її власний син, коли був маленьким, весь час на порозі садочка плакав. Ніні здавалося, що вона не все знає про те, що відбувається у цьому дошкільному закладі. Такий досвід підштовхнув її до створення “Кібер-малят”. Втім, місцева влада спочатку поставилася дуже скептично до ідеї встановлювати веб-камери у садочках.
“Це було справжньою новинкою. Раніше ніхто навіть не замислювався над тим, що там можна поставити камери. Ніхто не хотів щоб за ним спостерігали. Міська влада вважала, що це буде втручанням у внутрішні справи дитсадка і що батькам насправді не потрібно дивитися, що там відбувається із дітьми. Або не дай боже педофіли раптом отримають доступ до відеоматеріалів. Тож було дуже багато аргументів проти встановлення камер”.
Ніні Озолс вдалося переконати відповідні органи у слушності своєї ідеї, перелічивши переваги такого нововведення насамперед для працюючих батьків. Нині вона керує двома дитсадками та дитячим закладом позашкільної освіти. Всі вони екіпіровані вебкамерами.
“Дитина потрапляє до дитсадка у віці двох років. Вона ще не вміє як слід говорити. Тож коли малеча приходять додому, батьки питають: “Що ти робив сьогодні” і він відповідає – “нічого”. “Ти спав сьогодні? Ти їв сьогодні?” Батьки не можуть отримати відповідь. А так вони заходять в мережу і можуть на власні очі пересвідчитися, що дитина спала, їла, гралася, малювала. Тоді мама може сказати – “Ти був сьогодні гарним хлопчиком.”
Ніні Озолс говорить, що їхня комп'ютерна мережа є дуже добре захищеною від втручання і за нею весь час спостерігають комп'ютерні спеціалісти. Паролі для батьків регулярно змінюються. Діти ж не помічають камер і поводять себе абсолютно нормально. Вихователі ж теж почуваються добре, не зважаючи на те, що в будь яку хвилину за ними можуть спостерігати батьки їхніх вихованців. Розповідає Селіна Ендрюс - одна з виховательок.
“Я просто забуваю, що тут є камери. Справді. Я не думаю, що в будь яку хвилину батьки дивляться на нас. Можливо тому, що це не є великі камери, що розташовано прямо перед твоїм обличчям. Я насправді концентруюся на дітях і доглядаю за ними.”
В одному з музеїв, що розташований у центрі Лондона, під час обідньої перерви Надіра Шаківлатье відкриває вебсторінку дитсадка та вводить свій пароль. На екрані з'являється зображення і вона шукає свою доньку Кею.
“ От ми вже там. І я дивлюся, де Кея. Нині тиха година і я сподіваюся, що вона спить. О, ось вона! Вона справді спить зі своєю лялькою. Я заглядаю за допомогою вебкамери до дитсадка не для того, щоб прослідкувати як поводяться виховательки. Я просто думаю, що робочий день є дуже довгим. І я не маю інформації стосовно того, що моя донька робить. А так я знаю, що з нею все гаразд і вона виглядає щасливою”.
Нині у Великобританії немає законодавства. Яке дозволяло або ж забороняло встановлення вебкамер у дитячих закладах. Тож рішення щодо цього мають ухвалювати відповідні органи на місцях рабом із керівництвом садочків. На сьогодні лише 3 відсотки дитсадків у Великобританії обладнані вебкамерами.