1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Еко-цегла… з фекалій

2 листопада 2009 р.

Кажуть, що все нове – це насправді давно забуте старе. В українських селах інколи досі виробляють цеглу з глини, соломи й кізяків. У Німеччині схожий метод розробили університетські вчені.

https://p.dw.com/p/KJah
Фото: dpa

Рештки їжі, брудна вода, людські фекалії, вуличний бруд – коли все це проходить через очисні споруди, залишається так званий каналізаційний шлам. У Німеччині половину його спалюють на електростанціях, а половину – розкидають на полях у вигляді добрив.

Але неапетитна маса може бути корисною ще і в будівельній галузі, каже Карл-Ульріх Рудольф, професор Інституту екологічних технологій західнонімецького університету Віттен/Гердеке: «Шлам з очисних споруд містить органічні та неорганічні речовини, у залишку – це пісок і вода. Саме це нам і потрібно, щоб замінити свіжий пісок, який зрештою використовується для виробництва цегли».

Рудольф та його університетські колеги змішують шлам із піском і вапном та випікають цеглу. Висока температура сприяє розпаду органічних речовин на мінерали та гази. Гази залишають у цеглинах маленькі бульбашки, пояснює інженер-еколог. За його підрахунками, будинок із екологічних цеглин, для яких винахідники придумали англійську назву EcoBrick, споживатиме вдвічі менше енергії для опалення чи охолодження. Такий ефект можна порівняти з термо-цеглинами з пористого бетону.

На перший погляд не скажеш, що «екологічна цеглина» походить із каналізації. «Сам камінь залишився без змін білим, за винятком маленьких бульбашок усередині. Це мінеральні залишки шламу», - каже Рудольф.

Заощадження природних матеріалів, краща ізоляція, нижча ціна – здавалося – чим не ідеальний будматеріал? Професор Армін Мельса, експерт з санітарного устаткування, налаштований скептично. Ідея непогана, «і чимало інститутів цим займалися. В Англії було проведено широкі дослідження, в Японії, в Німеччині – у Веймарі та Ганновері».

Але поки що з того нічого не вийшло. По-перше, критикує Мельса, при випіканні цегли витрачається забагато енергії на випаровування води з шламу. Віттенський інститут хоче вирішити цю проблему, підмішуючи в сиру масу сухі гранули шламу. А для попередньої просушки використовувати тепло від випікання цегли. Крім того, продовжує Мельса, в шламі з очисних споруд міститься різна кількість піску. В результаті камені виходять по-різному твердими. Зрештою, походження цегли теж викликає певний спротив у клієнтів: «Важко переконати людей не звертати увагу, що в будинках їх оточують матеріали з людських екскрементів. В Японії вирішили обмежитися лише тротуарними плитками».

Проблема, швидше, естетична. Для здоров’я цегла з шламу не має жодних наслідків, каже професор Армін Мельса: «Звичайно, в природі все якимось чином забруднене, в тому числі – шлам. Наприклад, важкими металами. Але коли вони в камені, то це не відіграє жодної ролі».

Інститут збирається провести ретельне дослідження. На пілотний проект Європейський союз виділив 3,3 мільйони євро. У Німеччині ринок будівельних матеріалів з переробки не дуже великий, але за кордоном ситуація інакша. Професор Карл-Ульріх Рудольф сподівається на Східну Європу: «Особливо в таких країнах, як Болгарія, Румунія, Хорватія, Польща, де проблема каналізаційного шламу ще не вирішена, бо це дорого, там є поле для застосування еко-цегли».

Очисних споруд у Східній Європі стає дедалі більше, каже вчений, але шлам просто викидають на смітник. Так само і в країнах, що розвиваються, є велика потреба у будівельних матеріалах, бо там багато будують.

Німці збираються перевірити свій винахід також і в тропічних умовах. Оболонка з термо-каміння заощаджує енергію та викиди двоокису вуглецю в приміщеннях, де постійно працюють кондиціонери. Але чи вдасться переконати місцевих будівельників? Усе, що походить з відходів, спочатку викликає скептичне ставлення, каже Рудольф: «Це як із папером. Раніше, коли на ринку з’явився папір з переробки, він був коричневий і не такий міцний. Сьогодні технології такі, що його не відрізнити від звичайного паперу. Він такий же, і можливо, навіть трохи дешевший».

Автор: Матильда Йорданова-Дуда / Роман Гончаренко

Редактор: Наталя Неділько