Ганновер 96: рік після смерті Роберта Енке

Великі футбольні успіхи „Ганновер 96” були вже досить давно. 1938 і 1954 року клубу з Нижньої Саксонії дісталися чемпіонські титули. А 1992 року ганноверці, тоді, до речі, клуб другої ліги, змогли виграти кубок Німеччини. Перемога 4:3 дісталася Ганноверу за одинадцятиметровими. Йорг Сіверс, тодішній воротар клубу, зміг втримати одразу два удари. „Коли клуб другої ліги виграє Кубок, то це – просто неймовірна подія”, - пригадує нині Сіверс.

Утім, після такого шаленого успіху ганноверцям практично одразу довелося пережити один за одним „холодний душ”. Виграний Кубок дозволив клубу участь у Європейському Кубку і один з перших важливих міжнародних досвідів. Однак замість того, щоб отримати гідного суперника з-за кордону, доля звела ганноверців з бременським „Вердером”, який вже на ранній стадії „прохолодив” „Ганновер 96”.

Після такого фіаско клуб був малоуспішним, навіть тимчасово опускався до рівня регіональної ліги. Лише 2002 року йому вдалося знову піднятися до Бундесліги. Перші два роки Ганновер робив усе для того, щоб з не вилетіти з найвищого ешелону, а пізніше досить стабільно закріпився всередині таблиці клубів Бундесліги. Й так було до минулого сезону.

Коли футбол став другорядним

10 листопада 2009 року головний воротар клубу „Ганновер 96” Робер Енке кинувся під потяг на невеличкій станції неподалік від Ганновера. Спортсмен вже впродовж тривалого часу страждав від депресій, і зрештою захворювання підштовхнуло його до самогубства. А футбольний світ Німеччини буквально застиг від шоку і в заціпенінні спостерігав за мужнім виступом вдови воротаря Терези Енке. Вже на другий день після самогубства Роберта Енке вона вийшла на широкий загал і відкрито розповіла про хворобу свого чоловіка, про його боротьбу з депресіями, яка зрештою мала трагічний кінець. „Ми думали, що кохання нам допоможе. Але не завжди все виходить, як стало очевидним”, - ці слова Терези Енке надовго закарбувалися в пам’яті багатьох німців.

Важке повернення до повсякдення

Смерть Роберта Енке спричинила в клубі „Ганновер 96” справжнє заціпеніння від шоку. Команда була як заблокована, грала без успіху, і зрештою знову опинилася ледь не за крок від втрати можливості грати у вищій лізі Німеччини. Тренер Андреас Берґманн, який перейняв на себе роботу в розпал сезону від звільненого Дітера Гекінса, змушений був також залишити клуб. Мірко Сломка став третім упродовж одного сезону тренером „Ганновер 96”. Його головною метою було не допустити вильоту з Бундесліги й створити нарешті позитивну атмосферу в команді.

Йому це вдалося. Після трагедії Роберта Енке для ганноверців сезон зміг завершитися принаймні спортивним „хеппі ендом”. Хоча вболівальникам Ганновера довелося таки добрячи переживати. Аж останній раунд сезону й перемога 3:0 проти Бохума зафіксувала за „Ганновер 96” право залишатися у вищій лізі.

У пошуках успіху

Головне завдання ганноверців у цьому сезоні – утримати бойовий настрій, здорову атмосферу, а також спокій в команді. Президент „Ганновер 96” заявляє, що хоче „створити стабільну структуру для майбутнього, головною рисою якої має бути сталість”. Іншими словами: Ганновер проходить нині етап докорінних змін. Так, команду залишили нині 12 професіоналів, а прийшли всього лише п’ять. Найвідоміший з новачків – воротар Маркус Міллер з Карлсруе. А щодо інших, то складається враження, що в Ганновері роблять ставку на дуже молодих гравців, яким не терпиться рватися в спортивний бій.

Автори: Торстен Аленс / Леся Юрченко
Редактор: Євген Тейзе