У Швейцарії судять ексбійця білоруського СОБРу. Чого чекати?

У швейцарському Санкт-Галлені 19 вересня - початок історичного для Білорусі процесу. Суд розглядає справу колишнього бійця спеціального загону швидкого реагування (СОБР) Юрія Гаравського, який, за його власними словами, причетний до викрадення та вбивства білоруських опозиційних політиків - Юрія Захаренка та Віктора Гончара, а також бізнесмена Анатолія Красовського. Розказане колишнім силовиком неодноразово звучало у доповідях правозахисників та незалежних розслідуваннях журналістів, але ще жодного разу не отримувало правову оцінку у суді. Яке покарання загрожує Гаравському, чим нинішній процес може обернутися для білоруської влади, і що про нього думають рідні зниклих безвісти - у матеріалі DW.

Розслідування, яке затягнулося на 24 роки

7 травня 1999 року не повернувся додому колишній міністр внутрішніх справ Білорусі Юрій Захаренко. 16 вересня того ж року зникли колишній голова Центрвиборчкому Білорусі Віктор Гончар та його друг, бізнесмен Анатолій Красовський. Офіційне розслідування їхнього зникнення розпочалося 17 вересня 1999 року. За 24 роки, що минули з того моменту, воно неодноразово припинялося і відновлювалося, але в результаті не призвело до жодного результату: тіла зниклих не знайшли, причетних до їхнього зникнення - теж.

При цьому ще на початку 2000-х незалежні білоруські ЗМІ опублікували кілька важливих документів і свідчень, які вказували на можливу причетність до викрадень командира СОБРу Дмитра Павличенка та його бійців - Юрія Сівакова, який на той момент обіймав посаду міністра внутрішніх справ, і колишнього глави Ради безпеки Віктора Шеймана.

Цю версію озвучив ексначальник мінського СІЗО №1 Олег Алкаєв. Про це розповіли колишні слідчі білоруської прокуратури Олег Случек та Дмитро Петрушкевич. 2004-го такого ж висновку дійшов спецдоповідач Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) Христос Пургурідес.

Через 20 років після тих подій заговорив і Юрій Гаравський, один із ймовірних учасників викрадень та вбивств. 1999-го року, за його словами, він служив у спеціальному загоні швидкого реагування МВС. Восени 2018-го Гаравський виїхав із Білорусі та попросив притулок у Швейцарії. Пізніше він зв'язався з Deutsche Welle та розповів про свою участь у викраденні Захаренка, Гончара та Красовського.

Як з'явилася справа щодо Гаравського?

Інтерв'ю DW, яке вийшло в грудні 2019 року, лягло в основу справи, яку ініціювала правозахисна організація Trial International, розповідає її юридичний консультант Бенуа Мейстре. "Юрій Гаравський згадав, що знаходиться в Альпах. Коли ми провели невелике розслідування і зрозуміли, що він живе у Санкт-Галлені, то побачили можливість подати позов до суду. Адже перебування у Санкт-Галлені є підставою для того, щоб його справою зайнялися швейцарська влада", - каже Мейстре. Trial International - це міжнародна неурядова організація, яка місією називає боротьбу з безкарністю за міжнародні злочини та підтримку жертв у їхньому прагненні до справедливості.

Правозахисники зібрали додаткові матеріали, а потім зв'язалися з рідними зниклих політиків. У результаті до прокуратури кантону Санкт-Галлен, де на той момент жив Гаравський, було подано відразу три позови - від Олени Захаренко, дочки зниклого ексголови МВС Білорусі, Валерії Красовської, дочки зниклого бізнесмена, а також від Trial International та її партнерів: Міжнародної федерації за права людини (FIDH) та правозахисного центру "Вясна".

Як розслідували справу та перевіряли заяви екссиловика?

Розслідування справи про можливу причетність Гаравського до зникнення опозиційних білоруських політиків зайняло рік, зазначає у коментарі DW представник прокуратури Санкт-Галлена Лео-Філіпп Менцель. Основна складність полягала в тому, щоб перевірити слова підозрюваного: інших доказів, крім його зізнань, прокурор не мав.

Як випливає з тексту обвинувального висновку, коли Гаравського опитували в рамках процесу надання притулку, міграційна служба йому не повірила. Прокурор дійшов висновку, що твердження чоловіка можуть бути достовірними. "Це справді було викликом для нас", - зазначає Менцель. За його словами, прокурор перевіряв правдивість зізнань обвинуваченого як під час допиту, так і після, коли порівнював раніше зроблені Гаравським заяви, публікації у ЗМІ. Крім цього, було опитано свідків, каже Лео-Філіпп Менцель.

Справа про неодноразове насильницьке зникнення людей розглядається у судовій практиці Швейцарії вперше. За швейцарським кримінальним кодексом, за це Гаравському може загрожувати від року до 20 років позбавлення волі. Прокурор запросив йому три роки позбавлення волі. При цьому в ув'язненні колишній силовик має провести всього рік, решта - на волі з випробувальним терміном у чотири роки. Якщо ж суд визнає свідчення Гаравського неправдивими, його можуть засудити за введення системи правосуддя в оману.

Гаравський розповів про вбивства, але судять його лише за викрадення

У своєму першому інтерв'ю Гаравський докладно розповів, як були викрадені та вбиті Юрій Захаренко, Віктор Гончар та Анатолій Красовський. Але судитимуть екссиловика лише за участь у численних насильницьких зникненнях.

Причина в тому, що швейцарська прокуратура має право розслідувати лише вбивства, скоєні на території Швейцарії, за винятком геноциду чи злочинів проти людяності - такі злочини можуть розглядатись у рамках універсальної юрисдикції. Насильницькі зникнення також підпадають під її дію, оскільки Швейцарія 2016 року ратифікувала відповідну конвенцію ООН. В результаті швейцарська судова система може розглядати справи про викрадення та насильницьке зникнення людей незалежно від місця скоєння злочину. "Присутність підозрюваного на території країни, а також той факт, що злочин продовжувався: Гаравський упродовж багатьох років приховував інформацію про зниклих політиків - дає Швейцарії право на юрисдикцію", - пояснює Мейстре.

"Насильницьке зникнення - злочин від імені держави"

Визначатиме, чи достовірні зізнання ексбійця СОБРу, не лише суддя, а й двоє присяжних. Якщо суд визнає слова колишнього силовика правдою, це стане обвинувальним вироком не лише для нього, а й для білоруського уряду, вважає Мейстре.

"Насильницьке зникнення - це злочин від імені держави, оскільки замовник цього злочину - уряд. У разі обвинувального вироку ми сподіваємося, що суд підкреслить відповідальність уряду, включаючи самого Лукашенка, за скоєні злочини. Також це може ініціювати подальші розслідування в рамках універсальної юрисдикції в інших країнах. Так що це справді може стати знаковим моментом для розслідування злочинів, скоєних у Білорусі", - зазначає консультант Trial International.

Схоже на цю справу дивиться і представник прокуратури Санкт-Галлена Лео-Філіп Менцель. "Стаття про насильницьке зникнення людей прямо вказує на те, що злочинець, який змушує людей зникати, діє від імені держави або, як мінімум, з її схвалення. А значить, і від імені режиму. По суті, він включений до складу цього злочину", - пояснює Менцель.

"Це процес майбутнього. Сподіваюся, і в Гаазькому суді теж"

Олена Захаренко, дочка зниклого ексміністра внутрішніх справ, не вірить у те, що цей процес якимось чином змінить чи вплине на нинішню політичну систему у Білорусі. "Але це процес майбутнього, який колись проходитиме в інших судах. Сподіваюся, і в Гаазькому суді теж", - каже Олена. З 2000 року вона разом із матір'ю, сестрою та сином живе у Німеччині. За 24 роки сім'я так і не дізналася про всі обставини зникнення близької їй людини, як і не побачила справедливого суду над тими, хто причетний до його викрадення.

Читайте також: "Йому стріляли у спину": що співучасник вбивства білоруського опозиціонера розповів його дочці

На процесі Захаренко як позивачка виступатиме з промовою, яку наперед вона не готувала. За словами дочки колишнього глави білоруського МВС, про ті події їй зайвий раз боляче навіть думати. Жінка сподівається на обвинувальний вирок Юрію Гаравському.

"Якщо цього не станеться, я буду засмучена. Не такий важливий термін для нього, але важливо зафіксувати, хто стоїть за цією гучною справою, хто відповідальний за злочини в моїй країні. Те, що відбувається в Білорусі сьогодні, - це наслідок і результат того, що люди стільки років мовчали, не хотіли знати, закривали очі. Те, що сталося у 1999-му році, забрало життя у нашої родини, наше майбутнє. Не можу сказати, що цей процес викликає у мене відчуття, що ось-ось справедливість настане. Я просто знаю, що це необхідно зробити, зафіксувати те, що сталося в тому числі в судовому порядку - і для майбутнього моєї країни, і для створення правової держави. Це справа мого тата. Думаю, він би дуже пишався тим, що віддав своє життя не просто так", - зазначила DW Олена Захаренко напередодні суду.

DW детально висвітлюватиме процес над Юрієм Гаравським.