"Невизнані" солдати: уряд України забув про добровольців?

Стіна багатоповерхівки в одному зі спальних районів Києва, де живе Ірина Машовець, прикрашена великим муралом - від третього до шістнадцятого поверху. Для жінки це постійне нагадування про її загиблого чоловіка - Сергія Машовця, волонтера, активіста, голови громадської організації "Парк Осокорки". На муралі зображені епізоди з життя Сергія: Євромайдан, у якому Сергій брав участь; парк, який чоловік мріяв створити в Дарницькому районі Києва; повномасштабне вторгнення Росії, під час якого Сергій пішов воювати добровольцем.

24 лютого 2022 року Сергій вивіз дружину, яка була на четвертому місяці вагітності, і восьмирічну доньку до батьків під Київ, а сам, не маючи військового досвіду, приєднався до загону територіальної оборони "Азов" - добровольчого підрозділу, який ветерани й активісти руху "Азов" сформували в перші дні вторгнення. Загін виконував бойові завдання з оборони Києва.

"Мій чоловік загинув 14 березня 2022 року - в День українського добровольця - поблизу села Горенка. Це був артобстріл, у їхню машину влучили", - розповідає Ірина. Відтоді минуло більш як півтора року, Ірина народила другу доньку вже після загибелі чоловіка. Але родина Сергія Машовця досі не отримує державної підтримки. 

"Неофіційні" захисники

Справа в тому, що Сергій Машовець як доброволець не належав до жодного офіційного підрозділу - військового чи правоохоронного формування. ТрО "Азов" увійшло до складу Сухопутних військ уже після його загибелі. "Не були поставлені відмітки у військкоматі, тобто мій чоловік не був правильно мобілізований", - пояснює Ірина Машовець.

У перші дні повномасштабного вторгнення тисячі українців добровільно взяли до рук зброю, не переймаючись про офіційне оформлення. Але згодом з'ясувалося, що добровольці не можуть претендувати ані на статус учасника бойових дій, ані на виплати. "Були абсолютно однакові умови для всіх, однакове забезпечення для всіх… Вони однаково захищали країну, але мають тепер різну вагу серед законів", - обурюється Ірина Машовець.

Закон про визнання добровольців

Лише в січні 2023 року Верховна Рада ухвалила закон, яким надала право добровольцям претендувати на визнання учасниками бойових дій. Постанова Кабінету міністрів, яка регулює виконання закону, з'явилася ще через пів року. У серпні 2023 року родини загиблих добровольців почали отримувати так звані "сірі книжечки" - посвідчення членів родин загиблих захисників і захисниць, яке дає право на виплати. 

Отримати таке посвідчення було нелегко, розповідає Ірина Машовець. "Потрібно було багато документів, які б підтверджували безпосередню участь у бойових діях, а також документи, що смерть настала саме в результаті бойових дій… Ми з розумінням поставилися до бюрократії, але отримавши це вимучене посвідчення, ми прийшли до Пенсійного фонду й дізналися, що, наприклад, пенсійне забезпечення відрізняється від того, яке надається родинам загиблих військовослужбовців", - розповідає Ірина.

На які виплати претендують родини добровольців?

За нинішнім законодавством, літні батьки й діти загиблих добровольців не можуть претендувати на так звані "військові" пенсії, які становлять щонайменше 7800 гривень на місяць на людину. Натомість можуть отримати "цивільні" виплати, які призначаються після втрати годувальника - трохи більше двох тисяч гривень.

Також родини загиблих добровольців мають право на меншу одноразову виплату, ніж родини загиблих військовослужбовців: трохи більше двох мільйонів гривень замість 15 мільйонів. У будь-якому разі, ані Ірина Машовець, ані інші сім'ї добровільних захисників що поки не отримали жодних виплат. Наразі 21 родина загиблих "азовців" бореться за право отримати державну підтримку. 

"Ми нічого не отримали"

Тетяна Котенко опинилася у схожій ситуації. Її син - Денис Котенко із позивним "Шкіпер", загинув 24 березня 2022 року у боях біля села Лук'янівка на Київщині. Йому було 25 років. Денис, учасник АТО в 2014-2015 роках, згодом - співробітник міністерства ветеранів, у лютому 2022 року добровільно приєднався до ТрО "Азов", як і Сергій Машовець.

Батьки й дружина Дениса теж не отримують виплат від держави. "Крім "сірого" посвідчення ми нічого не отримали", - каже Тетяна Котенко. - Люди, які працюють у соцзахисті, не знають, що з нами робити". 

Мати загиблого захисника запевняє, що на зустрічах у міністерстві ветеранів, яке опікується правами родин загиблих добровольців, їм обіцяли такі ж пенсії, що й родинам військових, хоча поки що дій у цьому напрямку жінка не бачить. "Водночас сприяти прирівнянню одноразової виплати у 15 мільйонів гривень чиновники відмовилися: "Сказали, що буде велике навантаження на бюджет", - розповідає Тетяна Котенко.

Жінка не може збагнути, чому міністерство ветеранів не відстоює права її родини. "Я вважаю, що це несправедливо… І президент, і Кабінет міністрів - де б усі вони були, якби не добровольці, які захистили Київ?" - запитується Тетяна.

DW звернулась до міністерства у справах ветеранів України із запитанням, чому родини добровольців, які загинули, обороняючи Україну під час повномасштабного нападу Росії, досі не отримали жодних виплат і якою є перспектива, що загиблих на війні добровольців прирівняють до загиблих військових ЗСУ. У відповідь у міністерстві підтвердили, що сім'ї загиблих добровольців мають право на одноразову виплату у розмірі 750 прожиткових мінімумів (трохи більше двох мільйонів гривень). Крім того, у мінветі повідомили, що при міністерстві діє міжвідомча комісія, яка з 2016 року ухвалила рішення призначити виплату грошової допомоги членам сімей 84 загиблих добровольців. Скільки з них загинули після повномашстабного вторгнення й чи отримали їхні родини виплати - не зазначається.

Що кажуть юристи?

Родини загиблих добровольців теоретично могли б претендувати на виплату у 15 мільйонів гривень, яку отримують сім'ї загиблих військових, вважає юристка правозахисної організації для військових "Принцип" Анна Пашкіна. "Це дуже просто зробити: потрібно внести категорію добровольців до постанови 168 Кабінету міністрів від 28 лютого 2022 року (де визначені категорії, яким призначаються виплати. - Ред.)".  

Водночас Анна Пашкіна зазначає, що має сенс визначити періоди, у які воювали добровольці. "Якщо доброволець воює в 2023 році, коли вже є можливість нормально оформитись, можна обмежити це право. Але щодо добровольців, які пішли відразу після повномасштабного вторгнення, це має бути обов'язково. Тоді люди гинули до того, як готувалися всі папери".

Юристка ГО "Добровольці" Анастасія Римар не впевнена, що уряд готовий ухвалити таке рішення й платити сім'ям добровольців по 15 мільйонів гривень через те, що навантаження на бюджет міністерства ветеранів справді поки що неможливо визначити: "На сьогоднішній день родини тільки почали подаватися на оформлення статусу, і якою є кількість родин, для яких потрібно встановити виплату, ще невідомо. У той же час ми хочемо почути, що вони взагалі готові розглядати це рішення", - каже Римар. 

Скільки добровольців загинуло?

Скільки добровольців брали участь в обороні України в перші дні повномасштабного вторгнення й загинули - порахувати складно. Їх могло бути багато в прикордонних регіонах, які першими прийняли на себе удар, припускають юристи. Водночас чимало хто з родичів добровольців взагалі можуть не знати, що мають право на державну підтримку.

Поки що родин, які претендують на виплати, небагато. На запит DW у міністерстві ветеранів повідомили, що станом на початок жовтня 39 загиблих добровольців визнані такими, що брали участь у бойових діях. Ще 10 заяв відправили на уточнення, а в 11 випадках - відмовили через відсутність документів, які підтверджують факт участі у військових діях. На розгляді міністерства перебуває 21 заява.

Юристи припускають, що в уряді чекають, поки всі родини добровольців отримають відповідні статуси, а вже потім будуть вирішувати, скільки і які виплати їм призначати.

Водночас юристка Анастасія Римар зустрічалася з представниками Пенсійного фонду, який призначає і провадить пенсійні виплати, й каже, що призначити родинам добровольців такі ж пенсії, що й родинам військових, можливо: "Для цього, скоріш за все, потрібно змінити законодавство. Наскільки я розумію, Пенсійний фонд допомагатиме в цьому й просуватиме ці зміни".

"Не можна забути про добровольців"

Дружина загиблого добровольця Ірина Машовець налаштована відстоювати свої права заради двох доньок, яких виховує сама, й інших родин полеглих захисників та захисниць, які не мають сил чи можливостей боротися. "Питання стоїть навіть не в тому, щоб отримати цю одноразову грошову допомогу чи пенсійне забезпечення. А взагалі - в справедливості й ставленні. Не можна зменшити досягнення добровольців, щоб зробити їх просто учасниками бойових дій і забути про них", - каже Ірина Машовець.

Водночас, поки в уряді й Пенсійному фонді намагаються дати раду бюджетам і бюрократії, спливає час. "Для сімей військовослужбовців є трирічний термін, протягом якого вони можуть податися на одноразову грошову допомогу. У нашому випадку ми не знаємо, який термін нам дали, - переймається Ірина Машовець. - Може бути таке, що три роки мине і нам скажуть: "Вибачте, але термін давності вже сплив".