Душу лікує колір
27 листопада 2008 р.
Все почалося на конгресі благочинних організацій у Берліні. Художниця Міріам Кілалі розповіла про свою концепцію - альтернативний за формою, а не за змістом, притулок для бездомних, котрі мають алкогольну залежність. Особливий акцент робиться на незвичні інтер’єрні рішення і психологічні аспекти впливу кольору на людину. Ідея припала благодійникам до душі. Так Міріам почала працювати над проектом. Два роки тривала копітка робота, кошти надходили від пожертв. На переоздоблення старої будівлі в берлінському кварталі Schöneweide пішло 100 тисяч євро.
Притулок знаходиться навпроти вокзалу. Будинок одразу впадає в око завдяки яскравому жовтому кольору, в який пофарбовані стіни ззовні. Якщо зайти всередину, здається що потрапив до місцини, де влаштовують свої збіговиська постмодерністи. Блискучі люстри. Простір структурований колонами. Підлога вкрита італійською теракотовою плиткою. Світлі шпалери обрамлені золотавими бордюрами. Біля вхідних дверей стоять два чорних шкіряних крісла. Поруч - яскравий червоний диван. Інтер’єр вирізняється свіжістю і яскравістю барв, нетипових колористичних рішень. У На стінах висять позолочені рами, які обрамлюють не картини, а просто кольорові плями. Це принципове рішення Міріам Кілалі:
«Це, звичайно ж, гра кольору. Червоний диван і жовта картина. Червоний символізує силу, стимулює приплив енергії. Жовтий – підбадьорює. Я б сказала, це сяє сонце. Зелений – це колір природи і одужання. Синьо-блакитний знімає напругу. Тому я використовувала кольори», – каже художниця.
Однак не всі мешканці цього будинку розуміють концепцію. Хтось вважає дизайнерські рішення надмірними, а дехто навпаки - в захваті.
Яскраві кольори, колонна зала, блискучі люстри – з цим мешканці мусять змиритися. А от меблі для своїх кімнат, фотографії для оздоблення стін вони можуть для себе обирати на свій власний смак. Більшість зі світлин - це фотографії, які Міріам зробила в Америці.
Вольфганг Біндер живе тут з 2001 року, він новим виглядом старого помешканням задоволений:
«Спочатку я трохи нервувався, але тепер все змінилося, оскільки все посвітлішало. Я підібрав собі картину, яка мені дуже сподобалася».
Міріам пояснює:
«Я б хотіла, щоб кожен, хто сюди зайде, не думав, що це притулок для алкоголіків. А щоб думали «Вау, тут тепер все сяє, аби мешканці мали відчуття, що до них повертається їхня гідність».
Міріам важливо, щоб люди, які тут живуть, відчули певний струс, відкрили собі нову перспективу. Надмірними оздоблення притулку вона не вважає. Навпаки, переконана: люди з проблемами повинні бути оточені прекрасним, адже це – бальзам на їхні душі.