Два тижні пригод в Україні

Ця подорож не вела типовими туристичними маршрутами. Не було ані м'яких автобусів з екскурсоводами, ані круїзних пароплавів з розважальною програмою. Молоді німці, для яких досі Україна не відігравала жодної ролі й які фактично не знали мови, мали покладатися виключно на себе і на людей, з якими доводилося спілкуватися. «Мене найбільше вразила дружелюбність. Незалежно від того, бідні люди чи заможні, нам всюди влаштовували гостинний прийом і виставляли все, що є в домі», - розповів Тобіас Леман.

Поїздку німецької молоді до України організувало берлінське студентське товариство Politikfabrik (Політична фабрика) в рамках проекту Stadt.Land.Plus (Місто.Країна.Плюс). Таким чином німці отримали можливість, так би мовити, з перших рук дізнатися про нового сусіда Європейського союзу і який 2012-го року планує стати господарем європейської футбольної першості. Проект відбувся під егідою міністра закордонних справ Німеччини Франка Вальтера Штайнмаєра.

Спочатку всі дванадцять дівчат і юнаків прибули до Києва, а потім роз'їхалися в прямому сенсі слова «на всі чотири сторони» - одна група на Схід, інша – на Захід, ще інша – на Північ. Група Тобіаса вирушила на Південь до Криму та в Одесу.

Атракціон - маршрутка

«Найбільшу різницю я помітив у транспорті, - розповів Тобіас. - Чомусь постійно доводиться їхати нічними потягами. Таке враження, що там ходять тільки нічні потяги. Або маршрутки… Для мене особисто це була справжня пригода. Щось подібне мені взагалі не знайоме: інколи всі забиваються в дуже маленький автомобіль; їдуть так по місту; хтось з натовпу кричить, що хоче вийти, і йому справді дозволяють вийти де завгодно».

Кожного вечора Тобіас та його друзі отримували від організаторів на мобільний телефон повідомлення про те, що слід зробити наступного дня: передусім знайти засіб пересування, подумати про житло і виконати якесь завдання.

«Завдання часто полягали в тому, що ми мали записувати інтерв'ю, - продовжив студент із Берліна. - В Одесі, наприклад, ми розпитували людей про те, що вони знають про Потьомкінські сходи. В Севастополі ми повинні були знайти старе грецьке місто й все про нього з'ясувати. Якось нам поставили завдання - відвідати мечеть».

Міні-відео відзняті під час поїздки, а також фотографії і свої враження учасники проекту регулярно виставляли у всесвітній павутині. В такий спосіб німецькомовні користувачі Інтернету могли регулярно стежити за перебігом подорожі і пригодами молодих людей.

До таких туалетів треба звикати

Багато приємних вражень, багато насолоди, але були й менш радісні ситуації. «Найнеприємніші моменти подорожі - це відвідування туалетів. Тут довелося перелаштовуватися на українську туалетну систему». Як кажуть, інша країна – інші звичаї.

Звикати молодим німцям довелося й до місцевої їжі. Делікатесами не харчувалися - на 20 євро добових не розженешся. Отже, задовольнялися тим, що Бог пошле. «До їжі мені особисто довелося звикати, оскільки все готують з великою кількістю жиру. Якось нам запропонували такі смужки жиру, я не пам'ятою точно, як їх називали, здається «сало». Так от, мені довелося себе примусити, аби відкусити шматок. Цього я теж не забуду», - сказав Тобіас. А от у млинці з начинкою берлінський студент закохався до нестями.

Хочеться ще…

Підсумовуючи, Тобіас Леман зауважив: «Я познайомився з багатьма вкрай гостинними людьми, було багато приємних моментів, але також складних. Країна переживає піднесення, що помітно скрізь. Я побачив так багато, що тепер мені потрібно чимало часу, аби все перетравити. Загалом у мене залишилося від України позитивне враження». Юнак визнав, що хотів би приїхати ще раз, але вже не поспішати, щоб докладно познайомитися з кожним містом.

Володимир Медяний