Між ЄС і Росією - чи є третій вибір?
12 вересня 2008 р.
Захід, хоч і має намір посилювати стратегічне партнерство з Києвом, все ж не наважується сваритися через це з Москвою. Утім, професор бірмінгемського університету Катажина Вольчук вважає, що значно більша проблема лежить у самій Україні:
«В Україні замало провідних політиків, котрі готові дивитися далі за наступні вибори. Як засвідчили дослідження, проведені експертами Міжнародного Валютного Фонду, в Україні жодна із рекомендованих реформ не була проведена вчасно. Ще й досі головну скрипку в українські економіці відіграють не малі й середні підприємства, як наприклад у Польщі, а великі підприємства місцевих олігархів».
З іншого боку, незважаючи на запровадження Європейським союзом політики сусідства, як Україні, так і Молдові чи Білорусі годі сподіватиися на активну допомогу Брюсселя, а тим більше на швидку інтеграцію з обєднаною Європою. Як зазначила представниця французького Інституту міжнародних стратегічних відносин Лор Делькур:
«Євросоюз на цей час використав свій потенціал розширення. У так званих «старих» країн-членів відчувається небажання найближчим часом приймати до союзу нові країни».
Тож поки ЄС бідкається відсутністю чітких меж ЄС і стратегії його розвитку, країни Східної Європи потрапляють під жорсткий диктат Москви, котра ставить питання руба: хто не з нами, той проти нас.
Учасники панельної дискусії висловили ідею, що у такій ситуації для країн «сірої зони» й у першу чергу для України слід створити «зал очікування», який би передбачав активнішу співпрацю між країною-кандидатом і Брюсселем, ведення активних переговорів і налагодження тіснішого партнерства.