«Класичній музиці ще не місце в музеї»
11 квітня 2008 р.
Відвідувачам концертів класичної музики добре знайома така ситуація: сидіти треба тихо, шелестіти загорткою від цукерок заборонено, серйозний вираз обличчя. Так, начебто відвідування концерту – це не насолода, а якесь страждання. І нарешті всі аплодують в один і той самий момент. Лихо тому, хто поводитиме себе інакше. Такі вкрай консервативні правила саме й відлякують публіку віком від 16 до 30 років.
Цілком імовірно, що вже не за горами той час, коли дорогі приміщення філармоній та оперних театрів спорожніють. Учасники 1-ї Міжнародної конференції оркестрів забили на сполох. Говорить організатор форуму керівник Німецького об'єднання оркестрів Ґеральд Мертенс:
«Були цікаві пропозиції. Наприклад, Тоні Холл з королівського театру Ковент-Гарден у Лондоні вбачає один із шляхів порятунку в Інтернеті. Він виступив з ініціативою робити в Інтернеті прямі трансляції класичних концертів. Так можна зацікавити майбутню публіку - ту публіку, яка дивиться Youtube, - особисто завітати до концертного залу».
А слухати поки що є кого. Нині в світі нараховується 560 оркестрів. При чому Німеччина тут посідає провідну позицію, оскільки вона має 133 колективи. Останнім часом посилено заявляє про себе Азія. Так, у Китаї вчаться грі на піаніно більше людей, ніж Німеччина має населення – близько 90 мільйонів. У Німеччині ж лише 900 тисяч учнів відвідують музичні школи. І ще на один аспект звернули увагу учасники берлінського форуму оркестрів – застаріла система навчання в консерваторіях. Геральд Мертенс продовжив:
«Більшість музичних вищих шкіл виховують класичного оркестранта. Але ж чимало музикантів виступають сьогодні і в ролі культурних посередників. Тобто, їх запрошують на музичну виховну роботу до шкіл. Дехто керує ще й власним камерним колективом. Вони повинні вміти пояснити ту чи іншу музичну річ. Отже, йдеться про презентаційні здібності. Консерваторії ще не готові давати таку комплексну освіту. І це глобальна проблема».
В ролі культурних посередників виступають сьогодні не тільки окремі музиканти, але й цілі оркестри - як от, наприклад, Оркестр Нью-Йорської філармонії, який нещодавно побував на гастролях у Північній Кореї, або Симфонічний оркестр німецького міста Оснабрюк, який виступив з концертами в Тегерані. Президент Міжнародної музичної федерації Джон Сміт розглядає оркестри, як справжніх посланців у діалозі культур:
«Оркестри мають вкрай важливе значення для сучасного суспільства. Їм та класичній музиці ще не місце в музеї. Оркестрова музика важлива для людей і нам треба зробити так, щоб люди продовжували її слухати. Але простих відповідей тут марно шукати».
У країнах Латинської Америки концертні агентства не обмежуються тільки філармоніями або оперними театрами. Щоб зацікавити людей класичною музикою, там останнім часом модно влаштовувати концерти в офісах, на фабриках або в школах. Таким чином існує надія, що ще й через сто років лунатимуть твори Баха або Ваґнера, які несу послання, що класична музика й пристрасне захоплення – це не два діаметрально протилежні поняття.
Крістоф Ріхтер, Володимир Медяний