Диво з дуропласту: 50 років „Трабанту”

Завдання, яке комуністичне керівництво НДР поставило перед інженерами східнонімецького міста Цвікау, не втратило актуальності й сьогодні: потрібна була витривала, економічна й дешева машина.

Так з’явився „Трабант”, у перекладі з німецької – „Супутник”. Машину назвали на честь першого радянського космічного супутника. Автомобіль презентували до не менш символічної події – 7-го листопада 1957 року в день 40-ї річниці Жовтневої революції в Росії.

„Пластиковий порше”

Машина вийшла на ті часи досить пристойна. Перша модель „Трабанта” P50 коштувала 8 тисяч 360 східнонімецьких марок, споживала майже 7 літрів бензину на 100 кілометрів, мала двохциліндровий двигун у 18 кінських сил і могла їхати з максимальною швидкістю 90 км/г.

Але головна особливість була в іншому. В НДР бракувало металу й кузови „Трабантів” виробляли з так званого „дуропласту” – штучного матеріалу, що складався зі смоли й бавовни. Жартівники знущалися, називаючи авто „пластиковим порше” або „дуропластовим бомбардувальником”.

„Це засіб пересування, назвати це машиною не можна. Особливо потужність двигуна – 19 кінських сил. Це несерйозно.”

Занедбана автопромисловість

Остання модифікація „Трабанта” була в 1964 році. Тоді почали виробляти модель Р601, яка мала потужніший двигун. Східнонімецькі конструктори були готові вдосконалювати машину й далі, але партія сказала „Стоп”. Говорить професор Ганс Кюншер з Технічного університету Цвікау:

„У нас були успішні прототипи, але до серійного виробництва справа не дійшла. Політичне керівництво НДР не хотіло розвивати автомобільну промисловість, тому що вважало – соціалізм проживе і з громадським транспортом. А приватне авто – це від лукавого, від капіталістів”.

Кінець народного автомобіля

Лише наприкінці 1980-х „Трабанти” почали обладнувати чотирьохциліндровими двигунами, які виробляли за ліцензією західнонімецького „фольксвагена”. Але НДР тоді доживала останні роки.

Після об’єднання Німеччині „Трабанти” не могли конкурувати з західними машинами, тому автозавод у Цвікау припинив існування. Останній із загалом понад трьох мільйонів „Трабантів” зійшов з конвеєра 30 квітня 1991 року. Для робітника Андеаса Пільца скінчилася ціла життєва епоха:

„Це сумній день. Я тут працюю вже 25 років. Ясно, що виробничі витрати занадто високі й на світовому ринку „Трабант” не може конкурувати, але 25 років це було моє робоче місце”.

Відродження легенди

Але припинення виробництва не стало кінцем „Трабанта”. В об’єднаній Німеччині ця машина набула статусу культового автомобіля. Сьогодні на дорогах ФРН досі їздить понад 50 тисяч „пластикових бомбардувальників”.

І їх може стати більше. Як раз до ювілею „Трабанта” в Німеччині заговорили про можливе відродження легендарного авто. Фірма „Герпа”, що виробляє моделі автомобілів, представила на автосалоні у Франкфурті-на-Майні варіант оновленого „Трабанта” в масштабі 1:10. Відвідувачі виставки гаряче привітали ідею. 93 відсотки опитаних хотіли б повернення культового автомобіля. Зараз фірма шукає партнерів і вже наступного року планує представити публіці не модель, а справжній New Trabant.

Роман Гончаренко