Німецько-польський оркестр на львівських „Контрастах”

Німецько-польський ансамбль було створено п’ять років тому, завдяки зусиллям Німецької музичної ради та фінансовій підтримці Ґете-Інституту та Німецько-польської фундації. Керувати оркестром був запрошений Рюдіґер Бон – професор диригування Вищої музичної школи імені Роберта Шумана в Дюссельдорфі. У інтерв’ю „Німецькій хвилі” він розповів, за яким принципом формується ансамбль:

„У Польщі існує квартет «Квартлюдіум», який становить основу польської частини нашого ансамблю. Четверо його учасників допомагають нам знайти у Польщі інших талановитих молодих виконавців. А я займаюся пошуком талантів у Німеччині. І так формується наш ансамбль, щороку оновлюючись за таким принципом: третина ансамблю – це нові люди, а дві третини залишаються сталими. Таким чином вдається плекати належний рівень”.

З 2003 року оркестр постійно бере участь у фестивалі „Варшавська осінь”. А цьогоріч було вирішено органічно поєднати виступи на варшавському та на львівському фестивалях. Більшість учасників оркестру вперше приїхали до України, тому, як вони зізналися перед виступом, їм було надзвичайно цікаво дізнатися, як сприйме їх українська публіка, особливо у Львові, який відомий своїми концертними традиціями. Вперше у місті побував і німецький композитор Франк Цабель, твори котрого, зокрема, виконував ансамбль:

„Для мене було дуже цікавим тут побувати. Я мав можливість трохи прогулятися Львовом. Це просто надзвичайне місто. Мені дуже сподобалося. І хоча ми тут перебуваємо досить короткий час, я намагаюся насолодитися навіть цим”.

Надзвичайно тішився можливістю побувати у Львові і піаніст з Ґданська Пйотр Новіцкі. Ми попросили його порівняти львівський фестиваль контрасти з фестивалем „Варшавська осінь”, де він є постійним учасником:

„Багато солістів та ансамблів з Польщі вже грали на фестивалі „Контрасти”, тому я про нього чув і раніше. Він є чимось схожим на „Варшавську осінь”. І там, і там звучить сучасна музика. Я дуже люблю таку музику і, фактично, на ній спеціалізуюсь. Нині у філармоніях виконують головним чином музику XVIII-XIXстоліть. Але ж призначення філармоній репрезентувати нову музику. І це мене дивує. Можливо, ця музика трохи складніша, можливо не всім зрозуміла, але вона є нашою, сьогоденною. Тому вважаю, що ми повинні її виконувати”.

На майстер-класи до Ансамблю сучасної музики, окрім німецьких та польських виконавців, запрошуються молоді музиканти практично зі всього світу. Незважаючи на інтернаціональність колективу, Рюдіґер Бон запевняє, що працювати з оркестром йому надзвичайно легко і приємно:

„Ще ніколи не виникало якихось проблем між польськими, німецькими музикантами чи представниками інших країн. Тепер ми ще маємо двох молодих українських виконавців, що мене дуже тішить. Вони обоє дуже добре вписалися в ансамбль, і в колективі створилася чудова атмосфера”.

Вероніка Раденко, студентка Львівської консерваторії, стала одним з тих щасливчиків, котрі потрапили на майстер-класи до Ансамблю сучасної музики:

„Це була велика честь для мене – потрапити в такий європейський оркестр. Щоправда, я раніше не грала сучасної музики, лише класику”.

Але, як зізналася Вероніка, диригент Рюдіґер Бон надзвичайно вдало пояснює, як треба грати кожен музичний фрагмент, тому якихось проблем у виконанні творів практично не виникає.

Щоправда в Україні проблеми у Ансамблю сучасної музики таки виникли, причому з дуже несподіваного боку. Музикантам довелося провести півдня на українсько-польському кордоні, оскільки через певні формальності митниця не хотіла пропускати в Україну музичні інструменти. Зрештою ціною неймовірних зусиль оргкомітету фестивалю вдалося владнати проблему. Утім, концерт розпочався із суттєвим запізненням. Але віртуозне виконання музичних творів урешті-решт дозволило забути про всі проблеми і незручності.