„Історія відбувається” у Львові

Допомагала їм у цьому міжнародна літня академія „History Takes Place” – „Історія відбувається”, організована німецьким фондом „Zeit” та львівським Центром міської історії Центрально-Східної Європи. Тема останньої академії - „Європейські місця пам’яті. Львів”.

Подорожуючи сходом чи центром Європи натрапляєш на сліди спільної історії, тобто історія відбувалася. Так пояснили представники фонду „Zeit” назву літніх академій для молодих істориків, які проводяться кожні два роки і щоразу в іншому місті. 2003 року академію приймав Петербург, 2005 – Вроцлав. Тепер вона завітала до Львова. Чому обрано саме Львів, „Німецькій хвилі” розповів виконавчий директор фонду „Zeit” Маркус Бауманс:

„History Takes Place” у Львові повинно стати нагадуванням, зокрема про те, що тут – теж Європа. Бо ми, в Західній Європі, дуже часто схильні забувати про це. Тому нам дуже приємно перебувати тут і відчувати історію з її добрими й поганими сторонами, її важким минулим і, ми сподіваємося, спільним європейським майбутнім”.

Про концепцію заходу „Німецькій хвилі” розповів також один з організаторів його наукової частини, відомий німецький історик Крістоф Мік, який займався дослідженням історії Львова в часи Першої та Другої світових воєн:

„Ідея літньої академії полягає в тому, щоб відвідати важливі в історичному контексті міста Центральної та Східної Європи. Спробувати безпосередньо на місці відчути дух часу міста та регіону разом із фахівцями, яких запрошено прочитати лекції, а також молодими амбітними науковцями та прогресивними студентами, котрі прибули з різних країн і є носіями своїх знань про ці регіони, міста”.

Робота академії складається з лекцій, семінарських занять, екскурсій визначними місцями, публічних дискусій та круглих столів. Розповідає Крістоф Мік:

„Це є поєднанням наукової конференції та літньої школи. Адже сюди прибувають люди, які у своїх наукових працях вже досліджували історію цього регіону і мають своє бачення щодо тематики заходу. Кожен, хто прибув на академію, повинен виступити зі своєю доповіддю. Наприклад, у нинішньому випадку він повинен розповісти про своє уявлення історії Львова. Дехто розповідав про львівські пам’ятники, дехто – про представлення Львова в історичній науці своєї держави, хтось розказав про перейменування львівських вулиць. Все це було доповнено лекціями знаних істориків, котрі вже давно досліджують цей регіон – з Америки, Канади, Німеччини чи Польщі”.

Одним із центральних заходів академії стала подіумна дискусія, в якій взяли участь видатний український письменник Юрій Андрухович та відомий австрійський дослідник Галичини Мартін Полляк. Кожен з них розповідав про своє бачення Львова. Мартін Поляк, зокрема, пригадав свій перший візит до Львова:

„Коли я вперше прибув до Львова у 80-х роках, то це була для мене ще terra incognita, про яку існували лише міфи та літературні уяви. Вперше їдучи до цього міста радянської України, я усвідомлював, що не зустріну там нічого спільного з історичним мультикультурним, мультиетнічним Львовом. Утім, я був приємно здивованим, що реальне місто має дуже багато спільного з моїми уявленнями. Ми, австрійці, завжди пов’язуємо Львів з цісарськими часами, ми були переконані, що саме Відень сформував Львів. Але коли я приїхав сюди вперше, то побачив, що люди живуть тут своїм життям і зовсім не мають наміру питати нас, австрійців, як їм наповнювати своє життя”.

Юрій Андрухович зі свого боку висловив жаль з того приводу, що Львів з часу здобуття Україною незалежності потроху починає губити свою загадкову привабливість:

„Це вже не нова думка, що саме в роки незалежності Львів втратив більшу частину своєї особливості. Хоча парадоксальним чином зберігав свою цілковиту привабливість у роки радянської імперії. У мене є така гіпотеза, що в житті багатьох з нас це місто виконувало певну фантомну роль. Неможливість їхати кудись західніше й побачити справжні міста окциденту змушувала любити те, що є. А те, що було, - це був Львів з його архітектурними цитатами Праги, Відня, Будапешта, Трієста. Але коли відкрилися шлюзи, і ці міста ми можемо побачити без цитування, а в оригіналі, то Львову це завдало шкоди”.

Але й Андрухович, і Полляк зійшлись на думці, що нині Львів перебуває у великому очікуванні. У ньому сконцентрувалася загальна драма українського, та й навіть східноєвропейського суспільства. Але щойно вона зникне, місто замість колишньої уявної привабливості здобуде реальну притягальну силу.