П’ять міфів навколо молодіжних програм

Міф 1. Обирають лише найрозумніших

У програмах беруть участь не найбільш гідні, а ті, хто знав про можливість, стверджує Андрій Ушаков. На його думку, іноді це абсолютно випадкові люди. Найчастіше відібрані учасники – просто активна молодь. Головне - не боятися надіслати документи.

Міф 2. За участь беруть хабарі

Існує чимало платних проектів. Але якщо вони того варті, чом би й ні: це інвестиція в майбутнє. Андрій не пригадує випадків, коли за участь у напів- чи безкоштовній програмі брали бакшиш: ви ніколи не бачите організаторів наперед, а домовитися про це через електронну пошту не вдасться.

Міф 3. Треба досконало знати іноземну

Найкращі знавці іноземних мов – перекладачі, діти, що вчили їх із дитинства, а також ті, хто присвячує навчанню чи не весь вільний час. Організаторам же, як каже Андрій з власного досвіду, потрібні такі люди, які б були здатні реалізувати отримані навички. Для участі в програмі потрібні передусім знання, щоб розуміти, про що власне йдеться. «Свого часу я з'їздив на 20 програм зі звичайним рівнем англійської. Потім вивчив мову добре, але тільки для того, щоб скласти TOEFL», – каже Андрій.

Міф 4. Учасників зомбують

Андрій: «У чому нас можна зомбувати? В тому, що рівень життя в Західній Європі значно вищий? Нам просто показують, як можна жити. Одна з цілей будь-якої програми – показати, до чого варто прагнути».

Міф 5. Чому на нас витрачають гроші й кому це вигідно?

Тут Андрій пропонує уявити, що на одному поверсі живуть чотири родини: три – забезпечені, задоволені життям; у четвертій - батько запив, мати не працює, діти виховуються вулицею. Трьом родинам вигідніше підтримати четверту й допомогти їй знову стати на ноги, ніж мати постійні проблеми через сусідів. «Тоді у всіх все буде гаразд», - переконаний Андрій Ушаков.

Автор: Аніта Грабська
Редактор: Володимир Медяний