«Ворождень»: альбом «Психо» на захист божевільних

«Це завершення трилогії психоделічних, важких альбомів, - розповідає лідер «Ворождня» Володимир Кучинський. - У них заторкаються певні проблеми особистості. Тексти дещо ніцшеанські, так би мовити. А ідея така: сучасне суспільство – українське, російське, німецьке, англійське, будь-яке – надто мало уваги звертає на проблеми людей з відхиленнями психіки. Більш того, є усталеним, що ці люди знаходяться поза суспільством, є маргіналами. Ми ж хочемо показати, що ці люди є більш здоровими, ніж саме суспільство. Що суспільство є замкнутим у певній божевільні і живе за божевільними законами».

Проти маргіналізації

Назва альбому пов’язана з особистими переживаннями його друга дитинства, що жив по сусідству, абхаза за національністю, хворого на шизофренію. Під час грузино-абхазського конфлікту він поїхав до родичів в Абхазію. А коли повернувся, то розповідав страшні речі, які відбулися на його очах. «Вони летіли двома гелікоптерами російських військ, один вертоліт було збито. І коли він повернувся до Києва, то промовив сакраментальну фразу: «Я хворий, у мене шизофренія, але я перестав вважати себе хворим, коли подивився на цих людей. Я не можу чітко сказати, хто з нас хворий – вони чи я?». Допоки в світі відбувається насильство – ментальне, фізичне, сексуальне – важко вважати суспільство, яке це в собі продукує, психічно здоровим. Ідея альбому – привернути увагу до людей, яких з тих чи інших причин маргіналізують, від яких відмовляються і кажуть, що це недолюди».

Психоделічний рок

Альбом містить 11 треків, кожен з яких розповідає окрему історію божевілля. Усе зроблено в стилі електронного психоделічного року. Крім того, каже Володимир, музика «Психо» суттєво відрізняється від того, що команда грала раніше. «Ворождень» був заснований навесні 1998 року. Спочатку це був дует двох музикантів з досить відомої на той час київської англомовної андерграундової формації Dead Faith, одним з яких був гітарист, вокаліст та автор пісень Кучинський, а другим – гітарист і духовик Віктор Магомет. Сьогодні обидві формації існують автономно. Назву «Ворождень» вигадав Віктор Магомет. «Вона походить від українських слів «ворожити» та «день». На сучасну українську це можна перекласти як «день-чаклун». Узагалі є таке старе слов‘янське свято – Рахманський Великдень. У певних областях північної України його ще називали Ворожднем».

«Споживачі фаст-фуду»

За дванадцять років існування «Ворождня» склад гурту неодноразово змінювався. «Просто дуже важко було знайти музикантів, які б співпадали за настроєм, концепцією, - каже Володимир. - Людям цікаві якісь музичні тексти, канва. У процесі роботи багато хто розуміє, що хоче грати щось інше. Тому дуже довго доводилося шукати музикантів». Володимир каже, що гроші для нього ніколи не були показником успішності команди або особистості. На життя він заробляє саунд-продюсерством у власній студії та розробкою інтернет-сайтів. «Наш слухач – від 18 до 70 років. Це людина з освітою, яка знає історію: українську, російську, світову. Це інтелігентна, всебічно освічена людина. А таких на країну відсоток-півтора. Усі інші – це споживачі фаст-фуду».

На думку Володимира, для того, щоб аудиторія «Ворождня» поширилася, «має вмерти містечковий менталітет, і пересічна людина має почати пишатися тим, що живе у своїй країні, гордитися своїм прапором і мовою, а також знайомим музикантом, який живе через дві-три вулиці і чиї концерти вона відвідує». Лише тоді можна буде говорити про новий етап в українській культурі, упевнений Кучинський.

Автор: Олександр Павлов

Редактор: Христина Ніколайчук