1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

«Полинове поле»: готична музика з присмаком полину

28 листопада 2009 р.

Вони віддають перевагу чорному готичному одягу і мислять філософськими категоріями. Не люблять п‘яних глядачів на своїх концертах. Серед них науковці, інженери, вітражисти, а фронтвумен – солістка Львівської філармонії.

https://p.dw.com/p/Kjr1
"Полинове поле"Фото: Andrij Ohota

Назва цього нетипового для України дарк-фолькового гурту зі Львова також нетипова – «Полинове поле». «Так склалося, що перша пісня, яку ми створили разом, називалася «Полинове поле», - розповідає один із засновників команди Микола Максименко. - Далі був перший концерт, і нам треба було придумати назву. Було кілька варіантів. І ми вирішили, що не варто ускладнювати собі життя й вигадувати щось нове, бо є добра пісня, в тексті якої викладено певну філософію, яка лежить в основі нашої творчості і яку можна розвивати далі. Тому ми, власне, й зупинилися на назві «Полинове поле».

Band Polynove pole im Konzert
Фото: Andrij Ohota

Колега Миколи, бас-гітарист Андрій Кіндратович, який теж входить до складу «Полинового поля» з моменту його створення 2005 року, пояснює філософське підґрунтя музики гурту: «Існує поширене українське прислів’я «Життя прожити – не поле перейти». У якийсь момент під час творчих роздумів народилася ідея, що життя можна порівняти з таким довгим полем, яким ми йдемо. Народився вірш, який згодом став текстом пісні. І оскільки ми граємо доволі похмуру музику, то полин дуже добре вписується до цього, бо асоціюється с гіркотою або з болем».

Звідки такий похмурий погляд на життя? Звідки потяг до моторошного? «Можна сказати так: позитивом людей важко чомусь навчити. Позитив не змушує людей робити певні висновки від буденщини, від суєти», - каже Андрій.

Оперний вокал

Band Polynove pole im Konzert
Фото: Andrij Ohota

Оперна співачка, солістка Львівської філармонії Маріанна Лаба потрапила до «Полинового поля» приблизно три з половиною роки тому. На той момент хлопці вже давно мріяли про вокалістку. Пропозиція працювати з «Полиновим полем» одразу зацікавила Маріанну: «Я не вагалася. Коли хлопці прийшли до мене, вони залишили мені свої записи. Коли я вперше прийшла до них на репетицію, в них був якийсь острах, бо я ніколи раніше цим не займалася. Тоді я поняття не мала, як це має виглядати. Перший концерт я, приміром, відіграла в суконці, в якій виступала на філармонічних концертах. Але нині я вже почуваюся, як риба у воді».

Проте в житті Маріанна не є таким завзятим готом, як, наприклад, Микола або Андрій. «Життя вимагає свого. У мене є дитина. Я не можу жити в такому песимістичному світі. У реальному житті мушу бути оптимісткою. Для мене така похмурість – це лише сценічний імідж. Він мене захоплює, але сцена для мене не те ж саме, що життя», - розповідає співачка.

Band Polynove pole im Konzert
Фото: Andrij Ohota

Щодо готичного світу, то Маріанна має з ним певний зв’язок. Її бабуся по мамі походить з Трансільванії. Тому троюрідний брат співачки жартівливо кличе її «відьмою». А ось десятирічний син Маріанни Крістіан має на полин алергію: «Смішний факт: коли йому робили алергопроби, то алергію знайшли тільки на полин. Він сміявся, що має на нас алергію. Але в житті – ні. Він дуже часто супроводжує нас під час концертів».

«На семи вітрах»

Три місяці тому «Полинове поле» видали альбом «На семи вітрах» у якості інтернет-релізу на лейблі KATAKLYSMOS FAKTORY. Буквально за кілька місяців платівку скачали понад десять тисяч прихильників гурту. Продати такий наклад в Україні на компакт-диску практично неможливо, каже Микола Максименко: «Це був найкращий варіант для України. Адже на дисках, як відомо, в Україні ніхто не заробляє. А альбом – це головне, що ми хочемо донести до слухача. Ми не граємо цілеспрямовано народну музику в чистому вигляді. А намагаємося пронести її крізь себе. Наприклад, народну пісню «Чорна рілля» зробили у власній обробці. Мене найбільш приваблює західноукраїнська мелодика, тобто гуцульські мотиви. Як на мене, в Західній Україні грати готику найбільш природно».

Автор: Олександр Павлов

Редактор: Христина Ніколайчук

Пропустити розділ Більше за темою