Від ратифікації Лісабонської угоди виграє й Україна - Ланґе
7 жовтня 2009 р.
За словами глави представництва Фонду Аденауера в Києві Ніко Ланґе, Лісабонська угода надзвичайно важлива не лише для розвитку Європейського союзу, а й для майбутнього його східних сусідів: "Пані Меркель нещодавно заявила, що Лісабонський договір означатиме кінець фази "інтроспективи" Європейського союзу. Це означає: коли Лісабонську угоду буде ратифіковано, ЄС зможе подивитися на зовнішній світ, а не лише зосереджуватися на внутрішніх проблемах."
На думку Ланґе, "одна з країн, куди в першу чергу дивитиметься Євросоюз, це Україна". Тому ратифікація Лісабонської угоди, з погляду України, є справою, яка має вітатися.
Без затвердження Лісабонської угоди не може відбутися процес подальшого розвитку Європейського союзу, не кажучи вже про прийняття до його лав нових членів. ЄС нині є практично недієздатним. Адже відсутність схвалення хоча б від однієї з 27 країн-членів блокує будь-яке рішення всієї спільноти. Натомість Лісабонська угода в багатьох питаннях запроваджує принцип - меншість підкоряється більшості.
На Польщу і Чехію всі сподівання
Лісабонський договір – це вже друга спроба основоположної реформи Європейського союзу. Він був підписаний лідерами 27-країн-членів в португальській столиці Лісабоні 13 грудня 2007 року. Спочатку планувалося, що він почне діяти вже 1 січня 2009-го. Але угода набуває чинності, лише якщо її схвалять 27 країн-членів ЄС. В червні 2008 року референдум в Ірландії, на якому громадяни проголосували проти угоди, заморозив реалізацію реформи.
На повторному референдумі в Ірландії, який відбувся 2 жовтня, громадяни сказали "так" Лісабонській угоді. Залишилося дочекатися завeршення процесу ратифікації угоди в Польщі та Чехії.
Автор: Захар Бутирський
Редактор: Наталя Неділько