Дітмар Штюдеманн: "Заява Медведєва - ефектний жест, але не більше"

DEUTSCHE WELLE: 11 серпня російський президент Дмитро Медведєв у відеоблогу сформулював низку претензій до українського керівництва, назвав курс президента Віктора Ющенка таким, що спрямований проти Росії, а також заявив, що Москва поки не буде відряджати нового посла до Києва. Що це, на Вашу думку, означає?

ДІТМАР ШТЮДЕМАНН: Призначати чи не призначати посла – суверенне рішення кожної країни. Є приклади, я пригадую навіть один з Україною, коли, якщо мені не зраджує пам'ять, протягом цілого року не призначався український посол у Парижі. Це було тоді, коли посол у Франції Зленко став міністром закордонних справ. Тож у нинішній події нічого надзвичайного немає. З іншого боку, у дипломатії та політиці відповідальних держав заведено долати двохсторонні непорозуміння і проблеми з залученням дипломатії. А для цього, безперечно, потрібно, щоб на місці був посол. Він є не лише представником своєї країни, він представляє керівництво держави, яка його призначила. З цього погляду рішення президента Медведєва, озвучене в його відеоблогу, не відповідає цьому принципу. Втім, це питання Москві вирішувати самій. Мені особисто шкода, що так сталося. Тому що якраз у складні часи – а в українсько-російських відносинах постійно трапляються складні фази – важливо вести діалог.

DW: Як Ви розцінюєте закиди глави РФ на адресу Ющенка щодо антиросійського курсу?

- Те, що зробив президент Медведєв, є прямим викликом українському президенту. Він поклав на нього відповідальність за всі недоліки, що мали місце, з погляду Росії. У мене виникає запитання, наскільки це корисно для відносин між двома країнами? Адже наступного року так чи інакше відбуватимуться президентські вибори. І все переграється. Навіщо робити такі речі так пізно? Тим більше дивно, що після відставки Черномирдіна, наскільки мені відомо, були зроблені запити щодо акредитації нового російського посла. У пресі навіть лунало конкретне прізвище, і заперечень спростувань з боку влади не було. І ось раптом – не призначати і у такий спосіб згаяти вже проведені зондування. Питається – чому саме зараз? Це що, спроба втручання в український політичний ландшафт, де, звичайно, нині стоїть питання – хто буде головним кандидатом на посаду президента?

DW: Європа взагалі зверне увагу на цю заяву Медведєва?

- Чесно кажучи, це ефектний жест, але не більше. Європейці будуть відстежувати подібний розвиток подій, оскільки українсько-російські відносини є важливим чинником у контексті європейської політики.

DW: У серпні минулого року Росія мала п’ятиденну війну з Грузією, у серпні цього року – оголошує те, що дехто називає "дипломатичним бойкотом" України. По суті, і там, і там українські громадяни бачать привид нікому не потрібних пожеж. У Європі не бояться відкритих конфліктів?

- Я б став вживати таких драматичних слів та акцентів. Важливо, щоб Україна рухалась в напрямку стабільної перспективи - тоді усі спроби зовнішнього впливу не матимуть перспектив. Не вважаю, що це гра з вогнем і махання шаблями. Майбутнє зрештою в тому, що треба сідати за стіл переговорів. Мені здається, рішення було не дуже вдалим. Росія зацікавлена у тому, щоб на її південному флангу – від Азії до України і Молдавії – панувала стабільність. Умовою цього є сусідська політика відносно цих країн. І розумніше - мати посла, аніж грубими жестами розчиняти двері або тримати їх зачиненими.

DW: Як же вийти з цієї ситуації, коли не призначається посол?

- Не слід драматизувати. Треба залишатися холоднокровними і конструктивними. Прийде час, коли Москва вважатиме за краще заповнити вільне місце посла в Україні. Робити з цього висновки і переносити на відносини між Україною і Росією є передчасним.

Інтерв'ю записав Захар Бутирський

Редактор: Роман Гончаренко