«Карпатське бієнале» гостює в Німеччині та Україні

Ідея проведення «Карпатського бієнале» виникла ще 2005 року, по суті разом з Карпатським театром, розповів головний ініціатор та організатор цього проекту, український художник Іван Базак. Кілька років знадобилося на те, щоб розробити концепцію фестивалю і знайти необхідне фінансування. І от нарешті цього року проект стартував.

До участі в ньому було запрошено кілька десятків митців з Польщі, Австрії, Словаччини, Німеччини, України, Данії, Румунії, Чехії. «Місцем проведення «Карпатського бієнале» завжди є дві країни: одна на сході Європи і одна на заході, - розповідає Іван Базак. - Цього року Карпатський регіон представляє Україна, а Західну Європу – Німеччина. У цьому проекті йдеться насамперед про культурний обмін, а також про знайомство між українськими та німецькими митцями».

Німецька частина: будинок-історія, кнайпи і політолог-автор коміксів

Німецька частина «Карпатського бієнале» проводилася в Кельні в березні-квітні. Вона відкрилася виступами двох панк-груп. Загалом увесь проект можна назвати певною мірою альтернативним, розповідає Іван Базак: «Ідея нашого бієнале – ми не виставляємося в музеях чи театрах, а йдемо, так би мовити, в народ, на вулиці. Приміром, у Кельні місцем проведення ми обрали будинок-історію за адресою Ділленбургер-штрасе, 3. Це комуна, історія якої налічує вже 33 роки. Власне, цю історію ми й розповідали в рамках нашого проекту. Мешканці будинку відкрили для нас свої двері, й художні роботи виставлялися буквально від підвалу і до даху. Це було дуже цікаво як експеримент».

Власне, підготовкою і організацією німецької частини «Карпатського бієнале» займалася безпосередньо одна з мешканок цього унікального будинку Аніка Ольбріхт. Сама вона вивчала культурологію і дуже зацікавилася цим проектом: «Було дуже цікаво брати участь у цьому мистецькому проекті саме в такому мультикультурному районі Кельна як Кальк. «Карпатське бієнале» являє собою дуже гарну й унікальну суміш різних мистецьких напрямків та представників різних культур. Це мені здалося дуже привабливим та інтригуючим».

Ще одним місцем проведення кельнської частини бієнале була кнайпа на розі неподалік, а також одна турецька забігайлівка по сусідству. Тут також було виставлено декілька робіт. «Таким чином можна було в досить специфічній формі дивитися на мистецтво, і це було цікаво», - каже Базак.

Щоразу в рамках бієнале передбачається проведення ретроспективи якогось митця. Цього року ним став Патрик Нісванд, кельнський художник, який вже багато років працює в техніці коміксів. «У них він розповідає дуже різні, цікаві, поетичні, смішні, саркастичні історії, переважно з політичним підтекстом», - розповідає Іван Базак. За освітою політолог, Нісванд дуже цікавиться Україною, часто бував там і написав чимало робіт про політичний розвиток Східної Європи. «Цікаво буде показати ці історії в Україні й подивитися на реакцію української публіки. Адже теми, які зачіпає Нісванд, усім відомі. Побачимо, як це сприймуть в Україні», - зауважує Базак.

Ані Ольбріхт задоволена підсумками німецької частини «Карпатського бієнале». За її словами, це було щось зовсім нове й унікальне: «Як мені здалося, була абсолютно позитивна реакція. І не тільки від людей, які, так би мовити, в темі, але й від сторонньої публіки. Багато речей на виставці ми супроводжували розповідями, і це дуже добре сприймалося людьми. Гадаю, цей проект викликав сильний інтерес і спонукатиме до пожвавлення культурного обміну».

Українська частина: карпатська хата, музей Гуцульщини і… криза

Тим часом українська частина бієнале лише попереду. Спочатку її старт було заплановано на кінець травня. Але на заваді стала економічна криза: головний спонсор через фінансові проблеми відмовився підтримати проект. «Для української частини дуже важко знайти спонсора, - каже Іван Базак. - Проблема в кризі. Але ми все одно переконані, що бієнале відбудеться. Ми просто відтермінували українську частину на жовтень-листопад».

Мистецькі акції планується провести в українських Карпатах, в селі Яворів. Також триває діалог з коломийським музеєм Гуцульщини, а також з львів’янами. Іван Базак ділиться задумом: «У Яворові наші заходи відбуватимуться в хаті, де нині базується Карпатський театр, а також у місцевому клубі, де ми проведемо кілька концертів. У Коломиї ми домовляємося з музеєм Гуцульщини, де у виставкових кімнатах плануємо показати документацію того, що вже відбулося в Німеччині, але так, щоб відчувалася атмосфера кельнської частини. Зі Львовом ми – подібно до Кельна – ведемо мову про жилий будинок, де розповідатимемо про його історію, історію вулиці, мешканців тощо».

Ані Ольбріхт каже, що дуже хотіла б побувати також на українській частині «Карпатського бієнале»: «Це дуже цікаво. Гадаю, цьогорічний проект – це лише початок. Мені дуже цікаво, як це розвиватиметься. Сподіваюся, що такі проекти матимуть продовження».

Автор: Христина Ніколайчук

Редактор: Роман Гончаренко