У світі жаліють за смертю правозахисниці Олени Боннер

Російські правозахисники називають великою втратою смерть вдови академіка Андрія Сахарова, відомої громадської активістки Олени Боннер. "Велика втрата, і не лише для правозахисного руху",- заявила голова Московської Гельсінської групи Людмила Алексєєва. "Олена Боннер була дуже активним і цінним учасником правозахисного руху. Андрій Сахаров знайшов у її особі неоціненного помічника, дуже енергійного і дуже розумного",- сказала Алексєєва. Вона нагадала, що Боннер була членом Московської Гельсінської групи ще першого складу. "Вона дала Московській Гельсінській групі не тільки ім'я. Вона дуже активно брала участь в роботі МГГ, як і Андрій Дмитрович", - сказала Алексєєва.

Надія на свободу

Європейська комісія, Європарламент, ОБСЄ та низка правозахисних організацій у неділю також долучилися до вшанування пам’яті Боннер і висловили глибоке співчуття у зв'язку з її смертю. «Світ втратив одного з найвідданіших борців за права людини», - наголосив колишній польський прем'єр, глава Європарламенту Єжи Бузек. За його словами, діяльність Боннер та її чоловіка академіка Андрія Сахарова, надали багатьом людям надію на свободу. Починаючи з 1988 року, Європарламент щорічно вручає премію ім. Сахарова. Її лауреатами були, зокрема, екс-президент ПАР Нельсон Мандела, колишній генсек ООН Кофі Аннан та інші.

Трагічна біографія

Вона народилася 15 лютого 1923 року у Туркменістані. Батька правозахисниці розстріляли в лютому 1938 року, а мати засудили до 16 років таборів. Батьків Боннер реабілітували лише 1954 року, після хрущовської «відлиги». Після арешту батька і матері Боннер переїхала до Ленінграда і була мобілізована до армійських лав, отримавши поранення під час одного з авіаційних налетів на місто. Згодом працювала медсестрою в санітарному поїзді. Після закінчення війни її перевели в 1-й Ленінградський медичний інститут, проте невдовзі виключили з нього за відстоювання своєї позиції щодо «Справи лікарів-отруйників».

Після смерті Сталіна студентку відновили. Відтак вона працювала спочатку дільничним лікарем, а потім лікарем-педіатром пологового будинку. 1972 року вона побралася з Андрієм Сахаровим. Його вона представляла на врученні Нобелівської премії миру 1975 року. Разом з чоловіком вони перебували в засланні в Горькому з 1980 року. Боннер і Сахаров брали участь у формуванні товариств "Меморіал" і "Московська трибуна". Вона була членом комісії з прав людини при президентові Борисі Єльцині, але наприкінці 1994-го пішла з цієї посади, оскільки не воліла працювати з керівництвом країни, що розв'язало війну в Чечні.

Критика влади

Боннер до останнього керувала фондом імені Сахарова, була головою неурядової міжнародної організації з увічнення пам’яті Андрія Сахарова і в останні роки мешкала у США. Попри це, вона активно відстежувала події у Росії і 2010-го року однією з перших підписала лист російської опозиції із закликом до прем'єра Путіна піти. Олена Боннер підтримувала контакти із колегами-правозахисниками в Україні. Її внесок у розвиток демократії відзначав колишній президент України Віктор Ющенко.

Дмитро Каневський / afp, ifax, reuters
Редактор: Захар Бутирський