1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Геній з капелюха

18 лютого 2011 р.

Уявіть, що перед вами постає можливість стати генієм. Все, що потрібно – одягти на голову спеціальну «шапку, що думає». Фантастика? Ні, така шапка вже є, хоча й на стадії розробки.

https://p.dw.com/p/10KBk

«Центр розуму» при Сіднейському університеті - місце, де проводять дослідження можливостей людського мозку під керівництвом професора Алана Снайдера. Заснована ще 1997 року, ця структура стала осередком експериментів, пов’язаних з розкриттям прихованого потенціалу розумових здібностей людини.

Алан Снайдер переконаний, що кожна людина має закладені з народження геніальні здібності, проте в процесі набуття життєвого досвіду поступово втрачає певну гнучкість мислення, яку має у дитинстві. І «винна» в цьому ліва півкуля мозку, робота якої блокує певні прояви геніальності. Саме тому він вирішив розібратися, як зможе мислити людина, коли ця частина мозку послаблює свою дію.

Пристрій, над яким вже не один рік працює вчений та його студент-докторант Річард Чі – так звана «шапка, що думає». Принцип її роботи такий: «шапка» передає слабкий електричний сигнал до мозку, одночасно гальмуючи активність лівої півкулі (яка відповідає за наше сприйняття світу на основі отриманого раніше досвіду) та посилюючи праву півкулю (яка, в свою чергу, є джерелом так званих «осяянь», тобто креативних, нестандартних рішень), пояснює науковець.

На думку професора Снайдера, саме за рахунок такого зовнішнього впливу людина може проявити свої приховані здібності, бо за звичайних умов мозок дорослої людини знаходиться під занадто великим впливом життєвого досвіду, який пригнічує можливість нестандартно мислити та сприймати світ. Вчений зазначає, що таке стимулювання не має вузько направленої дії:

«Ідеться не йде про розвиток конкретних навичок. Ідея полягає у тому, щоб надати можливість дивитися на світ, не сприймаючи все навколо упереджено. Іншими словами – подивитися на світ очима дитини».

Назва пристрою «шапка, що думає» з’явилася ще у далекому 1999 році, проте сам вчений визнає, що правильніше було б назвати її «шапкою творчості» - ця назва більше відповідає призначенню пристрою.

«Це дійсно більше є шапкою творчості, бо вона не допомагає нам думати, за її рахунок ми не отримуємо більше знань. У google є достатньо знань для нас. Те, чого ми хочемо досягти – це допомогти подивитися на світ по-новому, зробити можливими зв’язки між тими знаннями, що вже маємо, проте ніколи не поєднували раніше», - каже Снайдер.

Експеримент з «хитринкою»

Останній успішний дослід Алана Снайдера та Річарда Чі, результати якого були оприлюднені в лютому, полягав у наступному. Було обрано шістдесят фізично та психічно здорових людей-правшів, які мали розв’язувати певні математичні задачі до та після отримання електричного впливу на мозок.

Спочатку лише 10 відсотків піддослідних змогли розібратися з поставленим завданням. Потім усі учасники експерименту на 5 хвилин знаходилися під впливом «шапки, що думає», от тільки лише перша група людей отримувала реальний вплив, а на другу групу пристрій вдягали «для вигляду».

Після цього кожна людина знову отримувала математичні завдання, які потребували певного нестандартного рішення. У першій групі частка розв’язаних завдань склала 20 відсотків. У цей же час друга група, де кожній людині ліву півкулю дійсно тимчасово пригнічували, а праву стимулювали, розв’язала задачі втричі краще – 60 відсотків цих учасників знайшли відповідь, яка потребувала креативного підходу.

Вчений зазначає, що на подібні експерименти його надихнули відомі приклади того, як звичайні люди після травм лівої частини мозку несподівано набували надзвичайних навичок, як-от ставали спроможні робити найскладніші математичні обчислювання в голові, виявляли таланти у музиці, малюванні чи інших «креативних» проявах. На думку Снайдера, всі це раптові прояви геніальності відбувалися через те, що за рахунок ушкодження лівої частини мозку права починала працювати набагато ефективніше, розкриваючи внутрішні таланти кожної людини.

Чинні рамки

В процесі розробки принципово нового напрямку досліджень мозку професор та його колеги вже встигли зіткнутися з певними обмеженнями. Так, вони намагалися довести, що використання подібної мозкової стимуляції допомагає вивченню іноземної мови без акценту навіть у дорослому віці, проте досі не отримали позитивного результату.

Серед самообмежень, які наразі обрав вчений, є рішення не проводити дослідження над дітьми, стан мозку яких знаходиться у процесі розвитку. Також Алан Снайдер зазначив, що усі експерименти не є довготривалими, тобто люди не зазнають впливу «шапки, що думає» протягом декількох годин. Піддослідні вдягають «шапку» максимум на 15 хвилин, а ефект від її впливу триває протягом години. Що саме може статися з особистістю та розумовими здібностями людини у випадку постійного впливу на мозок - вченому невідомо, і такі дослідження у «Центрі розуму» не проводять.

Експерименти, пов’язані з дослідженням людських здібностей та втручанням у мозкову діяльність чи геном людини неодноразово ставали об’єктом критики з боку церкви. Проте у даному випадку професор Снайдер переконаний, що його експерименти не можуть бути сприйняті як такі, що змінюють людську особистість, а тому не стануть причиною незадоволення вірян.

«Я не бачу в цьому ніяких проблем, адже ми не змінюємо мозок на постійній основі, ми просто тимчасово покращуємо його. Я не думаю, що колись захотів би змінити мозок людини повністю».

Майбутнє поруч?

Результати експерименту сколихнули медіа, де навіть з’явилися думки про те, що вже невдовзі такі «чудо-шапки» можуть почати працювати на благо людей, які зможуть використовувати їх у побуті кожен раз, як буде потрібно розв’язати певну складну задачу. Проте вчений зазначає, що такі висновки робити передчасно. «Мені подобається те, що ми надихнули уяву людей. Можливо, у далекому майбутньому люди зможуть користуватися цим винаходом самостійно, без нашого керування. Проте я не хотів би, щоб люди думали, що ця технологія розвинута вже зараз, і це продукт, який вже завтра можна буде придбати в магазині».

Алан Снайдер зазначає, що успіх останнього експерименту надихає їх на подальші дослідження. Що саме планує робити вчений надалі, він не зізнався. Сказав лише, якщо розповість про це зараз, то багато людей з усього світу спробують виконати це першими. Тому поки що подальші плани «Центру розуму» залишаються таємницею.

Автор: Альона Павленко

Редактор: Наталя Неділько